Фільтрування:

Сортування:

Банківська система: Навчальний посібник

Підручники та навчальні посібники
Бондарчук М.К., Алєкссєв І.В., Кльоба Л.Г.
Ліга-Прес, 2017,- 246 с.

Бондарчук М.К., Алєкссєв І.В., Кльоба Л.Г. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА: Навчальний посібник. — Львів: Ліга-Прес, 2017,- 246 с.
Bondarchuk Mariia, Alieksieiev Ihor, Kloba Lev. BANKING SYSTEM: Tutorial – Lviv: Liga-Pres,2017. – 246 p.

Навчальний посібник „Банківська система” призначений для формування у студентів, магістрів, аспірантів, докторантів і фінансових менеджерів сучасного економічного мислення та системи глибоких теоретичних знань і практичних навичок з питань організації банківської системи та механізму діяльності Національного банку та комерційних банків України. Рекомендовано для вивчення термінології з основ банківської справи англійською мовою.
Tutorial “Banking system” is intended for the formation of students, masters, postgraduate, doctoral and financial management of modern economic thinking and system deep theoretical knowledge and practical skills on the organization of the banking system and the mechanism of the National Bank and commercial banks in Ukraine. It is recommended to study the terminology banking foundations of English.

Напрями вдосконалення управління банківськими ризиками

Публікації у фахових виданнях
Л.Г. Кльоба
Економіка та держава, № 6, 2017, c. 80-85.

Ефективний ризик-менеджмент- запорука фінансової безпеки банку

Публікації у фахових виданнях
Л.Г. Кльоба
Ефективна економіка, № 6, 2017

Л. Г. Кльоба,

к. е. н., доцент, доцент кафедри фінансів, обліку та аналізу

Інституту підприємництва та перспективних технологій, Національний університет «Львівська політехніка»

 

ЕФЕКТИВНИЙ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ – ЗАПОРУКА ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ БАНКУ

 

  1. H.Kloba,

Ph.D., associate professor, assistant professor of finance, accounting and analysis,

Institute of Business and Technology Policy, National University “Lviv Polytechnic”

 

EFFECTIVE RISK MANAGEMENT – KEY FINANCIAL SECURITY BANK

Ризик-менеджмент – це система управління ризиками, яка включає в себе стратегію та тактику управління, направлені на досягнення основних бізнес-цілей банку. Ефективний ризик-менеджмент включає: систему управління; систему ідентифікації і вимірювання; систему супроводження (моніторингу та контролю). Ефективний ризик-менеджмент – запорука належного рівня фінансової безпеки банку.

Сутність фінансової безпеки банківської діяльності полягає в забезпеченні своєчасної реалізації комплексу організаційно-управлінських, режимних, технічних і профілактичних заходів направлених на гарантування якісного захисту прав і інтересів банку, зростання статутного капіталу, підвищення ліквідності активів, забезпечення повернення кредитів, збереження фінансових і матеріальних цінностей.

 

Risk management – a system of risk management includes strategy and tactics of management, aimed at achieve key business objectives of the bank. Effective risk management includes management system; system of identification and measurement; support system (monitoring and control). Effective risk management – the key to a proper level of financial security of the bank.

The essence of financial security Banking is to ensure timely implementation of complex organizational and managerial, operational, technical and preventive measures aimed at guaranteeing the quality protection of rights and interests of the bank, increase the share capital, increased liquidity, ensuring repayment, maintaining financial and material values.

 

Ключові слова: ризик, ризик-менеджмент, фінансова безпека, ризик-фактори, ідентифікація ризику, оцінка ризику, моніторинг ризику, контроль ризику, система управління ризиками.

 

Key words: risk, risk management, financial security, risk factors, risk identification, risk assessment, risk monitoring, control risk, risk management.

 

 

ВСТУП

Ризик-менеджмент банку це один із основних напрямів сучасного банківського менеджменту, що вирішує завдання управління установою банку загалом, або окремими її підрозділами з урахуванням ризик-факторів, в коло яких входить створення ефективної системи управління ризиками, елементи якої взаємодіють за затвердженими правилами і в узгодженій послідовності (схемі), опираючись на певні концепції, закони, принципи і методи.

Фінансова безпека банківської діяльності тісно пов’язана з ризиками, які є невід’ємною складовою ринкової форми господарювання. На ризик як вид небезпеки, потрібно реагувати і пов’язувати його як з додатковими доходами, так і з додатковими втратами.

Фінансова безпека банку – це: сукупність умов, за яких потенційно небезпечні для його фінансового стану дії чи обставини попереджені чи зведені до такого рівня, за якого вони не здатні завдати шкоди встановленому порядку функціонування банку, збереженню й відтворенню його майна та інфраструктури і перешкодити досягненням банком статутних цілей; належний стан захищеності фінансових інтересів банку, його фінансової стійкості, а також середовища, в якому він функціонує.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ

В сучасних умовах жорсткої конкурентної боротьби особливого значення для вітчизняних банків набуває необхідність підвищення ефективності ризик-менеджменту та рівня фінансової безпеки.

Фінансова безпека банку це такий стан банку, який характеризується збалансованістю і якістю сукупності фінансових інструментів, технологій і послуг, котрі використовуються банківською установою, стійкістю до дії дестабілізуючих факторів впливу, здатністю фінансової системи забезпечувати реалізацію фінансових інтересів, місії і завдань достатніми обсягами фінансових ресурсів.

Перехід банківської системи України на шлях ринкових перетворень визначив основні пріоритети її розвитку в руслі загальносвітових тенденцій. Це привело до принципово нових економічних відносин, що закономірно сприяло необхідності постановки і вирішення українськими банками завдань, пов’язаних із значним збільшенням концентрації ризиків в їхній діяльності.

Оскільки банки, як і вся банківська система загалом, покликані уособлювати надійність і безпеку, очевидною є необхідність розроблення та впровадження прийнятних і перевірених методів формалізації і оцінки ризиків, виявлення значимих критеріїв, а також розроблення і впровадження чітко налагодженої системи прийняття рішень, що базується на отриманих даних і приводить до ефективного результату (прибуткової діяльності та позитивного іміджу банківської установи).

Мета даної статті полягає у розгляді питань пов’язаних з ризик-менеджментом та фінансовою безпекою банків в Україні, а також у необхідності привернення уваги науковців та практиків до необхідності поглиблення теоретичного обґрунтування і розробки практичних рекомендацій з даної тематики.

Об’єктом дослідження є банківська діяльність в Україні.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні засади ризик-менеджменту та фінансової безпеки банків в Україні в сучасних умовах розвитку вітчизняної банківської системи.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ

Значний внесок у розвиток теорії і практики ризик-менеджменту та фінансової безпеки українських банків зробили О.І. Барановський [3], В.Я. Вовк [4], С.О. Дмитров [5], Н. Я. Кравчук [12], Й.М. Петрович [13], С.К. Реверчук [14], Л.П. Шаповал [15] та інші. Однак окремі аспекти цієї проблеми з’ясовано не повністю, в тому числі, більш детального дослідження потребують питання підвищення ефективності ризик-менеджменту та фінансової безпеки банків в сучасних умовах. Це і зумовило вибір та підтверджує актуальність теми даної статті.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

 Забезпечення належного рівня фінансової безпеки передбачає, в тому числі, необхідність підвищення ефективності ризик-менеджменту банку. Сутність фінансової безпеки банківської діяльності полягає в забезпеченні реалізації комплексу організаційно-управлінських, режимних, технічних і профілактичних заходів направлених на гарантування якісного захисту прав і інтересів банку, зростання статутного капіталу, підвищення ліквідності активів, забезпечення своєчасного повернення кредитів, збереження фінансових і матеріальних цінностей.

Ризик-менеджмент – це система управління ризиками, яка включає в себе стратегію та тактику управління, направлені на досягнення основних бізнес-цілей банку. Ефективний ризик-менеджмент включає: систему управління; систему ідентифікації і вимірювання; систему супроводження (моніторингу та контролю) [1].

Банківський ризик – це можливість прийняття управлінського рішення, в рамках якого можна дати вірогідну кількісну і/або якісну оцінку дії факторів невизначеності, підсумком чого є отримання банком одного з трьох економічних результатів: негативного (збиток), нульового або позитивного (прибуток).

Національний банк України під поняттям “управління ризиками” (ризик-менеджмент) розуміє процес, за допомогою якого банк виявляє (ідентифікує) ризики, здійснює оцінку їх величини, виконує їхній моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також враховує взаємозв’язки між різними категоріями ризиків [2].

З наукової точки зору, ризик-менеджмент – це наука, що вивчає проблеми управління банківськими ризиками. Важливість і значимість систематизованих наукових знань про управління ризиками визначається тим, що вони дають змогу вчасно і якісно управляти поточною діяльністю банківської установи, прогнозувати можливі варіанти розвитку подій і відповідно з цим, розробляти стратегію і тактику функціонування банку, грамотно здійснювати постановку цілей і задач.

Ризик-менеджмент опирається на концепції, закони, принципи і методи, які лежать в його основі. Такий підхід ґрунтується на тому, що будь-яка фінансово-кредитна установа як об’єкт управлінської діяльності є сукупністю складних соціально-технічних систем, на функціонування яких здійснюють вплив багаточисленні зовнішні і внутрішні фактори.

Ґрунтуючись на викладеному вище, ризик-менеджмент банку можна визначити як один із основних напрямів сучасного банківського менеджменту, що вивчає проблеми управління установою банку загалом, або окремими її підрозділами з урахуванням ризик-факторів, в коло яких входить створення ефективної системи управління ризиками, елементи якої взаємодіють за затвердженими правилами і в узгодженій послідовності (схемі), опираючись на певні концепції, закони, принципи і методи.

Мета ризик-менеджменту в рамках усього банку – забезпечення максимальної ефективності управління з урахуванням факторів невизначеності, які можуть як негативно, так і позитивно вплинути на досягнення банком своїх цілей. Пріоритетом при цьому є забезпечення фінансової стійкості, безпеки і стабільності банківської установи; створення, захист і збільшення багатства акціонерів банку.

Переваги ефективного ризик-менеджменту полягають в тому, що він:

- є основою для підвищення ефективності стратегічного планування;

- дає змогу уникати вартісних несподіванок;

- поліпшує результати діяльності банку, підвищує рівень фінансової безпеки;

- дає змогу оптимально використовувати ресурси;

- сприяє більшій відкритості діяльності керівництва і поліпшує комунікації;

- забезпечує вище керівництво стислим оглядом головних ризиків, а також відомостями про ресурси, які виділені для впливу на високі ризики;

- дає менеджерам ефективну і послідовну методологію вивчення ризиків;

- покращує ведення обліку банком;

- орієнтує топ-менеджмент на використання факторів ризик-можливостей для підвищення вартості банку.

В сучасних умовах ефективний ризик-менеджмент сприяє реалізації заходів направлених на виконання показників фінансової безпеки банку.

Барановський О.І. до показників фінансової безпеки банку пропонує відносити: дотримання банком нормативів НБУ; питому вагу проблемних кредитів в обсязі чистих активів банку; співвідношення високоліквідних коштів і поточних пасивів банку; співвідношення власних і залучених коштів; питома вага високоліквідних коштів у обсязі чистих активів банку; рівень ліквідності; рентабельність чистих активів; обсяг отриманого прибутку; рівень прибутковості статутного фонду та чистих активів; відношення прибутку до середньорічного капіталу; відношення прибутку до середньорічних активів; середні активи у розрахунку на одного співробітника; операційний прибуток на одного співробітника; внутрішня вартість банківських послуг; коефіцієнт ефективності використання залучених коштів [3].

Шаповал Л.П. впевнений, що «управління фінансовою безпекою банку забезпечує стан банківської установи, який характеризується стійкістю до внутрішніх і зовнішніх загроз, досягненням максимально можливої платоспроможності та стійкості банку, ліквідності його балансу, ефективної структури капіталу й найбільш прибуткових напрямів його вкладень, здатністю досягати поставлені цілі і генерувати достатні фінансові ресурси для забезпечення стійкого розвитку» [15].

Ризик-менеджмент передбачає дотримання основних принципів: зваженість, участь, безперервність, обережність.

Принцип зваженості означає, що серед різноманітних альтернативних варіантів банку потрібно обрати такий, що забезпечував би оптимальне співвідношення між ризиком та дохідністю відповідно загальної стратегії банку.

Принцип участі полягає в обов’язковому залученні до процесу управління ризиками керівників департаментів, підрозділів, спеціалістів, а також фінансових служб.

Принцип безперервності полягає в тому, що управління ризиками здійснюється поетапно і не повинно перериватися, оскільки постійно змінюються стан банку та його клієнтів і ділових партнерів, відбуваються цінові зміни на фінансових та товарних ринках. Тому необхідно постійно відстежувати рівень можливих ризиків та їхній вплив на очікувані результати діяльності банку.

Принцип обережності зумовлений тією обставиною, що оцінка ризиків здійснюється в умовах невизначеності і динамічності фінансових ринків, а також прийняттям під час оцінки ризиків певних допущень, пов’язаних із вірогідним характером ризику. Кожна виконана банком операція несе в собі ризик і має супроводжуватись здійсненням операції, що хеджує, страхує або обмежує ризик цієї операції (проведення операцій з деривативами, формування резервів тощо).

Важливе значення на думку Дмитрова С.О. також мають принципи, які повинні бути покладені в основу оцінки і управління фінансовою безпекою:

− адекватність оціночних параметрів сутності процесів, які є предметом аналізу;

− комплексність (облік всіх факторів, які впливають на ту чи іншу небезпеку або загрозу);

− виділення головних елементів наявних або потенційних небезпек і загроз;

− послідовність оціночних заходів;

− можливість вжиття необхідних попередніх попереджувальних, профілактичних або корегуючих заходів щодо виявлених чи потенційно можливих небезпек і загроз [5].

Система управління ризиком в банку складається з двох субсистем: керованої – об’єкт управління та керуючої – суб’єкта управління.

Об’єктом управління в ризик-менеджменті є конкретний майновий або немайновий інтерес банку (активи, зобов’язання, репутація банку тощо), розкид ймовірного результату якого в умовах невизначеності коливається навколо очікуваного значення, що в остаточному підсумку позначається на доходах банку.

Об’єктами управління можуть бути: грошові кошти, які перебувають у діловому обігу комерційного банку; пов’язані з ними ризики; економічні відносини між банком та іншими суб’єктами господарювання.

Суб’єкт ризик-менеджменту – це особа, структурний підрозділ, організаційна одиниця банку або інший орган управління, що безпосередньо чи опосередковано на основі використання специфічних трудових, інформаційних, матеріальних і фінансових ресурсів задіяні (беруть участь і/або зацікавлені) в розробленні, реалізації та контролі втілення стратегії управління ризиками комерційного банку.

Залежно від функціональних обов’язків та приналежності до банку, суб’єктів ризик-менеджменту можна поділити на чотири групи: стосовно участі в процесі управління: безпосередні учасники та наглядові органи; за функціональними ознаками: управлінці та безпосередні виконавці; відносно цільових інтересів: виконавці та зацікавлені особи; причетності до банку: внутрішні та зовнішні.

Мета ризик-менеджменту – сприяти підвищенню вартості власного капіталу банку, одночасно забезпечуючи досягнення цілей багатьох зацікавлених сторін (клієнтів та ділових партнерів, керівництва, працівників, спостережної ради і акціонерів (власників), органів банківського нагляду, рейтингових агентств, інвесторів, кредиторів та інших сторін).

Процес ризик-менеджменту в банках організовують таким чином, щоб були охоплені всі його структурні щаблі та рівні – від вищого керівництва банківської установи (спостережної ради та правління банку) до рівня, на якому безпосередньо приймають та/або генерують ризик. Функції підрозділів чітко визначають та документують для уникнення конфлікту інтересів між ними.

Оцінку ризиків здійснює та/або підтверджує незалежна служба – підрозділ з ризик-менеджменту – операційний (тобто не функціональний) підрозділ банку, в якому зосереджені функції управління ризиками конкретного банку. Основною вимогою до цього підрозділу є його повна незалежність (структурна та фінансова) від підрозділів банку, які приймають ризик (фронт-офісів) та підрозділів, які реєструють факт прийняття ризику та контролюють його величину (бек-офісів). Крім цього, керівнику підрозділу з ризик-менеджменту надається достатньо високий статус в банку задля забезпечення його незалежності від керівників інших операційних чи функціональних підрозділів.

Система ризик-менеджменту банку охоплює такі елементи, як: точки контролю (відповідним чином згрупованих банківських операцій, які генерують ризик), набір засобів і методів оцінки цих ризиків, їх прогнозування, інструментарій з обмеження і зниження даних ризиків, форми моніторингу і прогнозування ризиків, інформаційні потоки і організаційну структуру, побудовану за функціональною ознакою, і яка забезпечує роботу певної системи.

З метою підвищення ефективності системи ризик-менеджменту та рівня фінансової безпеки банку необхідно забезпечити вирішення таких основних завдань: оптимізувати співвідношення потенційних можливостей, ризиків, розміру капіталу і темпів зростання банку; реалізовувати системний підхід до оцінки і управління ризиками; співвідносити ризики і потенційні можливості для досягнення як найкращих результатів; покращувати керованість банку за допомогою створення адекватної структури контролю.

Важливою складовою системи ризик-менеджменту є інструментарій

управління ризиком – диференціація, диверсифікація, лімітування, страхування, самострахування, сек’юритизація тощо. До цього питання банки підходять по-різному, враховуючи внутрішні та зовнішні фактори: розмір свого потенціалу, ризикованість вкладень, тенденції розвитку економіки в цілому і галузей зокрема, перспективи розвитку регіону та ін.

Визначення точок контролю передбачає: виявлення основних операцій, які слугують генераторами ризиків; введення загальних термінів ризик-менеджменту – визначення всіх видів ризиків, які можуть впливати на банк; узгодження певного переліку ризиків зі всіма банківськими підрозділами; встановлення надійних засобів комунікації між підрозділами.

Цей процес повинен передбачати спочатку виділення областей ризику, які повинні переглядатися в рамках побудованої системи взаємодії підрозділів за оцінкою, контролем і управлінням ризиками для отримання найточнішої картини і здійснення максимально ефективного управління.

Відповідне і правильне виявлення і оцінювання ризиків має бути основою для ризик-менеджменту банку. Оцінка ризиків підрозділяється на два взаємодоповнюючих один одного види: якісна, головна задача якої полягає у визначенні чинників ризику і обставин, що призводять до ризикових ситуацій, і кількісна, яка дає змогу обчислити розміри окремих ризиків і ризику банківського портфеля в цілому. Стандарти для виявлення і оцінки ризиків, характерних для окремих підрозділів або відділів, мають збігатися з основними методами, прийнятими в банку.

Система управління ризиками підкріплюється методами їх мінімізації і

обмеження, які представлені двома великими групами: загальні і специфічні. За способом впливу, відповідно, на активні і пасивні.

До загальних методів управління ризиками належать: диверсифікація, мінімізація ризиків на основі встановлення лімітів, страхування, хеджування. Специфічні методи управління ризиками зумовлені особливостями їх видів.

До інструментів управління ризиками належить також набір заходів із

запобігання наслідків реалізації ризиків (контрзаходи) на випадок виходу ризиків за допустимий рівень. По-перше, необхідно забезпечити безперебійну роботу банку. Оскільки кінцевою реалізацією ризиків є виникнення проблем з ліквідністю, то, насамперед, до таких заходів повинні бути віднесені способи створення “подушки” ліквідності до моменту здійснення ризику. Пріоритетність і масштаби використання таких методів визначаються зі врахуванням їх вартісної оцінки і репутації банку, а також масштабів прогнозованого “провалу” з ліквідності, внаслідок реалізації ризику, і часового періоду до його настання.

Одним з найважливіших елементів управління ризиками є ефективний

внутрішній контроль діяльності підрозділів, що дає змогу забезпечити ефективність і законність банківських операцій, точність і достовірність управлінської інформації [14].

Порядок контролю передбачає: контроль персоналу; контроль технологічного рівня, що забезпечує управління ризиками; контроль виконання встановлених обмежень і усунення ризиків; контроль дотримання законодавства.

Процес ризик-менеджменту – це систематичне використання наявних у розпорядженні менеджерів методів, способів і прийомів для вирішення завдань, що стосуються ризиків.

Управління ризиками – це процес із чітко визначеними етапами, за допомогою якого менеджери можуть чітко уявити ризики, з якими стикається банк.

Процес ризик-менеджменту в банку охоплює наступні етапи: установлення контексту ризиків; ідентифікація ризиків: виявлення і розпізнавання ризиків та їх джерел; вимірювання ризиків (аналіз і оцінка): якісна/кількісна оцінка ризиків; вплив на ризик (вибір методів і стратегій); моніторинг ризиків: повсякденний моніторинг лімітів з ризиків, перевірка основних розмірів ризиків і ризиків, що не підлягають кількісній оцінці; комунікації і консультування: регулярне надання інформації про ризики.

Встановлення контексту ризику – на цьому етапі визначають стратегічні і тактичні цілі банку стосовно управління банківською установою в умовах невизначеності. Ідентифікація ризиків – етап, мета якого одержати потрібну інформацію про структуру, властивості об’єкта і наявні ризики. Зібраної інформації має бути достатньо для того, щоб приймати адекватні рішення на таких стадіях. Оцінка – це кількісний опис виявлених ризиків, у процесі якого визначають такі характеристики, як імовірність і розмір можливих наслідків. Водночас формують набір сценаріїв розвитку несприятливих ситуацій. Для різних ризиків можна побудувати функцію розподілу ймовірності настання наслідків залежно від їх розміру.

Вплив на ризик – застосування конкретних заходів попередження і мінімізації ризику. Активне управління ризиками передбачає вирішення і прийняття банком відповідних стратегій, таких як: уникнення ризику – це свідоме рішення не піддаватися певному виду ризику (але уникнути ризику вдається не завжди); запобігання ризику, що зводиться до дій, які застосовують для зменшення вірогідності втрат і для мінімізації їх наслідків. Такі дії можуть проводитися до завдання збитку, під час нанесення збитку і після того, як він трапився; прийняття ризику, яке полягає в покритті збитків за рахунок власних ресурсів; перенесення ризику полягає в перенесенні ризику на інших осіб.

Важливе значення необхідно надавати обмеженню ризиків – розробленню адекватної системи лімітів з ризиків, що підлягають кількісній оцінці. Моніторинг – означає незалежну систему оцінки і контролю за ризиком з механізмом зворотного зв’язку. Моніторинг реалізується через інформаційні посадові звіти, внутрішній та зовнішній аудит й аналітику.

У ризик-менеджменті готових рецептів немає і бути не може, але, знаючи його методи, прийоми, способи рішення тих або інших задач, можна досягти відчутного успіху в конкретній ситуації. Тому ефективний ризик-менеджмент розглядають як мистецтво управління в умовах невизначеності, а також як запоруку фінансової безпеки банку.

У стратегії ризик-менеджменту важливо застосовувати низку правил, на підставі яких здійснюють вибір того або іншого прийому управління ризиком і варіанта рішень: максимум прибутку; оптимальне поєднання прибутку і величини ризику; оптимальна вірогідність результату.

Кінцевою метою управління ризиком є забезпечення належного рівня фінансової безпеки та отримання найбільшого прибутку за оптимального, прийнятного для банку співвідношення прибутку і ризику, що відповідає цільовій функції підприємництва.

Узагальнюючи досвід щодо впровадження комплексної системи ризик-менеджменту, треба відзначити, що необхідними умовами організації управління ризиками є: правильна система розподілу повноважень; пророблені посадові інструкції; досконалі канали передачі інформації.

Ризик-менеджмент тісно пов’язаний із вирішенням завдань направлених на забезпечення належного рівня фінансової безпеки банку.

 Вовк В.Я. стверджує що «в умовах посилення макроекономічної нестабільності, зростання зовнішніх та внутрішніх загроз фінансова безпека банку є важливим інструментом реалізації його інтересів та пріоритетних цілей, нарощування фінансового потенціалу для кількісного та якісного зростання, зміцнення позицій на ринку банківських послуг, забезпечення нормального функціонування та сталого розвитку» [4].

Дмитров С.О. вважає, що «фінансова безпека банку – це захист фінансових інтересів банку, його фінансової стійкості і середовища, в якому він функціонує» [5].

Фінансова безпека банку – це: сукупність умов, за яких потенційно небезпечні для його фінансового стану дії чи обставини попереджені чи зведені до такого рівня, за якого вони не здатні завдати шкоди встановленому порядку функціонування банку, збереженню й відтворенню його майна та інфраструктури і перешкодити досягненням банком статутних цілей; належний стан захищеності фінансових інтересів банку, його фінансової стійкості, а також середовища, в якому він функціонує [3].

Фінансова безпека банку обумовлена рівнем підтримання ліквідності, впровадженням фінансових інновацій, охороною інформації, збереженням активів, забезпечення прибутковості.

На думку Кравчук Н.Я. фінансовій безпеці вітчизняних банків загрожують [12]: недостатність власних коштів; цілеспрямований підрив їх ділової репутації; неповернення виданих кредитів, правова неврегульованість цього напряму банківської діяльності, а також недосконала оцінка кредитних ризиків; відсутність у банків даних про недобросовісних позичальників; маніпулювання з кредитними картками, банкоматами; недосконалість у підборі кадрів; надання фіктивної інформації клієнтами; використання фальшивих векселів, цінних паперів і гарантійних листів; вторгнення до банківських комп’ютерних мереж; витік ділової інформації; недосконалість структур забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки банківських установ; недостатність висококваліфікованих фахівців з питань банківсько-кредитної сфери в правоохоронних органах.

Фінансовій безпеці українських банків також загрожує відсутність ретельного аналізу ситуації, невміння обирати партнерів і перевіряти їх надійність, прогнозувати динаміку розвитку подій на фінансовому ринку.

До внутрішніх загроз фінансовій безпеці банків відносяться: розтрата коштів банківськими службовцями; незаконне привласнення доходу; маніпуляції з витратами; зловживання реальними активами банку чи клієнта; дії, що виходять за межі повноважень управлінського персоналу; підробка документів або внесення до них фіктивних записів; незаконні бухгалтерські записи тощо.

На рівень ризиків впливає та становить загрозу фінансовій безпеці українських банків: нераціональна структура підрозділів, що займаються проведенням активних операцій; неврахування внутрішніми положеннями та процедурами визначення якості активів усіх особливостей, притаманних процесу кредитування чи господарській діяльності банку, не передбачення проведення оцінки позичальників за галузевими та географічними ознаками діяльності; неналежне здійснення аналізу кредитного портфеля чи його неефективне здійснення; зависокий рівень концентрації кредитів, спрямованих в одну галузь, яка до того ж може перебувати в стані занепаду; недотримання принципу МСБО щодо відображення операцій за їх економічною суттю, а не за формою; проведення операції за укладеними угодами, якими передбачено надання (на нечітко визначених умовах) авансу на значний або невизначений термін; наявні проблеми, пов’язані з регіональним розміщенням підрозділів банку та недостатнім контролем за кредитами, що ними надаються; ускладнення із просуванням на ринок специфічних банківських продуктів.

Чинниками пов’язані з недоотриманням надходжень, які можуть спричиняти проблеми для фінансової безпеки банку, є: відволікання значної ресурсної бази в неприбуткові активи, що негативно впливає на рівень надходжень; відчутний вплив ринкових ризиків, наприклад, валютного чи відсоткового (якщо банк сподівається переважну частину доходів одержати завдяки проведенню в разі зміни кон’юнктури ринку або економічної ситуації певних операцій, скажімо, валюто обмінних, він ризикує взагалі не дочекатися цієї частини доходів, адже коливання курсу може виявитися незначним); неефективна політика банку в галузі ціноутворення (встановлення неадекватних відсоткових ставок за депозитами та кредитами; надання позичок, обслуговування інсайдерів та окремих клієнтів на пільгових умовах); залежність обсягу надходжень від разових, нетрадиційних операцій; залучення дорогих ресурсів на ринку міжбанківських кредитів з метою підтримання обов’язкових економічних нормативів [12].

Проблеми, пов’язані з ліквідністю, які будуть мати значний негативний вплив на рівень ризиків та фінансову безпеку, можуть виникати з таких причин: неспроможність банку планувати ліквідність і завчасно прогнозувати можливу незбалансованість між строками й сумами погашення розміщених активів і строками й сумами виконання зобов’язань (ця причина може мати місце через відсутність або неякісний аналіз розривів між активами і пасивами, неналежне вивчення грошових потоків клієнтів, особливостей їх ділової активності тощо); значна залежність від поточних пасивів при вкладеннях у довгострокові активи; суттєва залежність від субординованого боргу за наявності значного ризику його не відновлення після настання строку повернення; низька репутація на міжбанківському ринку; відсутність плану дій підрозділів банку на випадок кризи ліквідності.

У разі виникнення проблем, пов’язаних із втратою капіталу, насамперед, з метою недопущення зниження рівня фінансової безпеки, слід уникати: неадекватного збільшення капіталу зростання активів (під час прискореного нарощування активів банки часом не приділяють належної уваги відповідному збільшенню власного капіталу, що негативно позначається й на нормативних показниках); конфлікту інтересів між акціонерами банку; зменшення обсягу капіталу внаслідок виплати надто великих дивідендів чи повернення банком коштів, залучених на умовах субординованого боргу; значного обсягу вкладень в основні засоби; втрат, пов’язаних із потребою створення необхідних резервів під активні операції внаслідок погіршання їх якості.

Серед причин, через які можуть виникати проблеми, пов’язані з ринковими ризиками виділяють: недостатні або невідповідні потребам банку інформаційні системи управління; неочікувану загрозу валютного, відсоткового та інших ризиків; неглибоке розуміння працівниками банку природи комплексних ризиків.

Окрім цього сигналами про можливе виникнення в банку серйозних проблем і на які керівництво банківської установи має негайно відреагувати, а саме є: недостатній рівень надходжень (призначених як для функціонування банку, так і для створення необхідних резервів); розмір капіталу, неадекватний обсягу операцій, що проводить банк, та ризику, який він бере на себе, здійснюючи їх; виникнення тенденції до збільшення обсягу проблемних активів, передусім – кредитів; поява тенденції до зменшення обсягу коштів, які традиційно становлять ресурсну базу банку; зниження рейтингу.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Банківський ризик – можливість прийняття раціонального/ нераціонального управлінського рішення, в рамках якого можна дати вірогідну кількісну і/або якісну оцінку дії факторів невизначеності і, як наслідок, отримати один з трьох економічних результатів: позитивний (прибуток), нульовий або негативний (збиток).

Ризик-менеджмент є комплексним поняттям, і його необхідно розглядати: з наукової точки зору, як явище, як процес, як систему, як мистецтво та як апарат управління. Кожен з цих напрямів має власний дослідницький інструментарій. Неможливо створити ефективну систему ризик-менеджменту без дослідження економічної суті ризику. Існує три підходи щодо трактування цього поняття: як вірогідність втрати активів банку; як загроза втрати прибутку банку; як невпевненість кредитора у спроможності боржника виконати умови угоди. Актуальним є визначення складових елементів системи ризик-менеджменту, його процесуальних процедур та інструментарію в розрізі загально-банківської системи управління ризиками, в тому числі з метою підвищення фінансової безпеки банку.

Процес управління ризиком включає такі етапи: ідентифікація, оцінка, управління, моніторинг. Результатом виявлення ключових ризиків повинна стати карта ризиків, в якій міститься інформація про вірогідність настання ризикової події та її значимість. Основними прийомами управління ризиками є уникнення, зниження, передача та утримання ризиків. Комплексний підхід до управління ризиками – це базована на аналізі інформації про ситуацію на ринку програма конкретних заходів спрямованих на отримання оптимального прибутку за допустимого рівня ризику, а також підвищення рівня фінансової безпеки банку.

Фінансова безпека банківської діяльності тісно пов’язана з ризиками, які є невід’ємною складовою ринкової форми господарювання. На ризик як вид небезпеки, потрібно реагувати і пов’язувати його як з додатковими доходами, так і з додатковими втратами.

Фінансова безпека банку – це: сукупність умов, за яких потенційно небезпечні для його фінансового стану дії чи обставини попереджені чи зведені до такого рівня, за якого вони не здатні завдати шкоди встановленому порядку функціонування банку, збереженню й відтворенню його майна та інфраструктури і перешкодити досягненням банком статутних цілей; належний стан захищеності фінансових інтересів банку, його фінансової стійкості, а також середовища, в якому він функціонує.

З метою підвищення ефективності системи ризик-менеджменту та рівня фінансової безпеки банку необхідно забезпечити вирішення таких основних завдань: оптимізувати співвідношення потенційних можливостей, ризиків, розміру капіталу і темпів зростання банку; реалізовувати системний підхід до оцінки і управління ризиками; співвідносити ризики і потенційні можливості для досягнення як найкращих результатів; покращувати керованість банку за допомогою створення адекватної структури контролю.

Розглянуті у даній статті питання підтверджують необхідність подальших досліджень особливостей, проблем та перспективних напрямів вдосконалення ризик-менеджменту, в тому числі, з метою підвищення фінансової безпеки банку.

Література.

  1. Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків», затверджені постановою Правління Національного банку України від 15.03.2004 р. № 104 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.bank.gov.ua/Bank_supervision/Risks/104.pdf .
  2. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування системризик-менеджменту в банках України, затверджені постановою Правління Національного банку України 02.08.2004 р. № 361 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Bank_supervision/Risks/361.pdf.
  3. Барановський О. І. Філософія безпеки [Текст] : монографія : в 2–х т. Т. 2. Безпека фінансових інститутів. – К. : УБС НБУ, 2014. – 715 с.
  4. Вовк В.Я. Теоретичні засади забезпечення фінансової безпеки банку [Текст] / В.Я. Вовк // Проблеми економіки. — 2012. — №4. — С. 200—204.
  5. Дмитров С. О. Управління фінансовою безпекою комерційного банку[Текст] / С. О. Дмитров //Фінансовий простір. – № 2 (6). – 2012. – С. 11 – 15.
  6. Кльоба Л. Г. Застосування системи збалансованих показників в управлінні інвестиційною безпекою банку [Текст] / Л. Г. Кльоба // Науковий вісник НЛТУ : зб. наук.-техн. пр. – Львів, 2008. – Вип. 18.1. – С. 133–141.
  7. <a “””href=”http://e-cat.scilib.chnu.edu.ua/cgi/irbis64r_12/cgiirbis_64.exe?LNG=uk&Z21ID=&I21DBN=KIV&P21DBN=KIV&S21STN=1&S21REF=5&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=10&S21P01=0&S21P02=1&S21P03=A=&S21STR””” =%D0%9A%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B1%D0%B0,%20%D0%9B.%20%D0%93.”>Кльоба, Л. Г.Ризик – менеджмент комерційного банку [Текст] / Л. Г. Кльоба, В. Л. Кльоба // Науковий вісник НЛТУ : зб. наук.-техн. пр. – Львів, 2008. – Вип. 18.9. – С. 213-223.
  8. Кльоба, Л. Г.Ризик-менеджмент банківської інвестиційної діяльності [Текст] /Л. Кльоба // Вісник НБУ. – 2010. – № 1. – C. 44–47.
  9. Кльоба Л.Г. Збалансована система показників як ефективний інструмент управління кадровою безпекою банку[Текст] / Л.Г. Кльоба // Вісник НБУ, №4, 2014, С. 68-72.
  10. Кльоба Л.Г. Фінансова безпека і ризики банківської інвестиційної діяльності [Текст] / Л.Г. Кльоба // Інвестиції: практика та досвід, № 12, 2016, С. 6-12.
  11. Кльоба Л.Г. Інноваційна політика та безпека банку [Текст] / Л.Г. Кльоба // Ефективна економіка, № 7, 2016, – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журналу:http://www.economy.nayka.com.ua
  12. Кравчук, Н. Я. Фінансова безпека: навч.-метод. посібн. [Текст] /Н. Я. Кравчук, О. Я. Колісник, О. Ю. Мелих.– Тернопіль: Вектор, 2010.– 277 с.
  13. Петрович Й. М. Класифікація ризиків та оцінка ефективності менеджменту персоналу банку [Текст] / Й. М. Петрович, Л. Г. Кльоба, В. Л. Кльоба // Національний університет “Львівська політехніка”. Вісник… : збірник наук. праць. № 727. Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. – Львів, 2012. – С. 111-118.
  14. Реверчук С. К., Кльоба Л. Г., Паласевич М. Б. Управління і регулювання банківською інвестиційною діяльністю: наукова монографія [Текст] / За ред. д.е.н., проф. С. К. Реверчука. — Львів, 2007 : Тріада плюс — 352 с.
  15. Шаповал Л.П.Напрями оптимізації менеджменту фінансової безпеки комерційного банку [Текст] /Л.П. Шаповал, В.С. Корніяш // Глобальні та національні проблеми економіки – 2016. – № 9. – С. 730-736.

 References.

  1. TheNational Bank of Ukraine (2004), “Guidelines for the inspection of banks’ risk assessment system”, approved by the National Bank of Ukraine of 15.03.2004. Number 104 [Online], available at:http://www.bank.gov.ua/Bank_supervision/Risks/104.pdf .
  2. TheNational Bank of Ukraine (2004), “Guidelines on the organization and functioning of Risk management in banks of Ukraine”, approved by the Board National Bank of Ukraine 02.08.2004 p. Number 361,[Online], available at: http://www.bank.gov.ua/Bank_supervision/Risks/361.pdf.
  3. Baranovskyi, O. I. (2014),Filosofiia bezpeky[Philosophy security] vol. 2,  Security financial institutions, UBS NBU, Kyiv, Ukraine, p. 715.
  4. Vovk, V.Ya. (2012), “The theoretical basis to ensure the financial security of the bank”,Problemy ekonomiky, vol. 4, pp. 200 – 204.
  5. Dmytrov, S. O. (2012), “Managing financial security of commercial banks”,Finansovyi prostir, vol. 2 (6), pp. 11 – 15.
  6. Kloba, L. H. (2008), “Applying Balanced Scorecard to manage security investment bank”,Naukovyi visnyk NLTU, vol. 18.1, pp. 133–141.
  7. Kloba, L. H. (2008), “Risk – Management of Commercial Bank”,Naukovyi visnyk NLTU, vol. 18.9, pp. 213-223.
  8. Kloba, L. H. (2010), “Risk management investment banking”,Visnyk NBU, vol. 1, pp. 44–47.
  9. Kloba, L.H. (2014), “Balanced Scorecard as an effective tool for managing the bank’s personnel security”,Visnyk NBU, vol. 4, pp. 68-72.
  10. Kloba, L.H. (2016), “Balanced Scorecard as an effective tool for managing the bank’s personnel security”,Investytsii: praktyka ta dosvid, vol. 12, pp. 6-12.
  11. Kloba, L.H. (2016), “Innovation Policy and Security Bank”,Efektyvna ekonomika, vol. 7,[Online], available at: http://www.economy.nayka.com.ua
  12. Kravchuk, N. Ya. Kolisnyk, O. Ya. And Melykh, O. Yu. (2010),Finansova bezpeka[Financial security], Vektor, Ternopil, Ukraine, p. 277.
  13. Petrovych, Y. M. Kloba, L. H. and Kloba, V. L. (2012),  “Risk classification and evaluation of personnel management of the bank”,Menedzhment ta pidpryiemnytstvo v Ukraini: etapy stanovlennia i problemy rozvytku, vol. 727,  Lviv, Ukraine, pp. 111-118.
  14. Reverchuk, S. K. Kloba, L. H. and Palasevych, M. B. (2007),Upravlinnia i rehuliuvannia bankivskoiu investytsiinoiu diialnistiu[Control and regulation of banking investment activity], Triada plius, Lviv, Ukraine, p. 352.
  15. Shapoval, L.P. and Korniiash, V.S. (2016), “Directions optimize the management of financial security of commercial banks”,Hlobalni ta natsionalni problemy ekonomiky, vol. 9, pp. 730-736.

Стаття надійшла до редакції 03.06.2017 р.

Маркетинговий підхід до управління банківською кредитною діяльністю

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Економіка та держава, № 5, 2016, с. 77-81

УДК: 330.332: 336.717

Л. Г. Кльоба

к. е. н., доцент, доцент кафедри фінансів, Національний університет “Львівська політехніка”

МАРКЕТИНГОВИЙ ПІДХІД ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКОЮ КРЕДИТНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

L. Kloba

Ph.D., Assistant Professor, Associate Professor of Finance, National University “Lviv Polytechnic”

MARKETING GOING IS NEAR PERFECTION OF MANAGEMENT BANK CREDIT ACTIVITY

На сучасному етапі розбудови вітчизняної банківської системи вкрай актуальними є питання пов’язані із вдосконаленням управління банківською кредитною діяльністю. В даній статті досліджуються питання пов’язані з маркетинговим підходом до вдосконалення управління банківською кредитною діяльністю в Україні. Запропоновано зосереджувати маркетингові зусилля і можливості банку на виявлення реальних і потенційних запитів позичальників і пошук способів їх найкращого задоволення, виходячи з фінансових, кадрових, організаційних, технологічних та інших обмежень.

On the modern stage of development of the home banking system extremely actual are questions the managements related to perfection bank credit activity. In this article questions are investigated related to the marketing going near perfection of management bank credit activity in Ukraine. It offers to concentrate marketing efforts and possibilities of bank on the exposure of the real and potential queries of borrowers and search of methods them the best pleasure, coming from financial, skilled, organizational, technological and other limitations.

№ 5 2016, стор. 77 – 81

Процесний підхід до управління банківською інвестиційною діяльністю

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Інвестиції: практика та досвід, № 11, 2016, С. 19-23

УДК: 330.332: 336.717

Л. Г. Кльоба

к. е. н., доцент, доцент кафедри фінансів, Національний університет “Львівська політехніка”

ПРОЦЕСНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКОЮ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

L. Kloba

Ph.D., Assistant Professor, Associate Professor of Finance, National University “Lviv Polytechnic”

PROCESS APPROACH TO MANAGEMENT OF BANK INVESTMENT ACTIVITIES

На сучасному етапі розвитку банківської системи України актуальними є питання пов’язані із вдосконаленням управління банківською інвестиційною діяльністю. В статті досліджуються питання пов’язані з процесним підходом до управління банківською інвестиційною діяльністю. Запропоновано використовувати процесний підхід до управління з метою виявлення і задоволення потреб клієнтів у інвестиційних ресурсах, у тому числі шляхом використання у практичній діяльності банківських установ реінжинірингу та бенчмаркінгу.

At this stage of the banking system of Ukraine is pressing issues related to the improvement of banking investment activity. The article examines issues related to the process approach to management of investment banking activities. A use process approach to management in order to identify and meet customer needs in investment capital, including through the use of in practice banks reengineering and benchmarking.

№ 11 2016, стор. 19 – 23

Банківська інвестиційна діяльність на ринку цінних паперів

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Економіка та держава, № 6, 2016

УДК: 330.332: 336.717

Л. Г. Кльоба

к. е. н., доцент, доцент кафедри фінансів, Національний університет “Львівська політехніка”

БАНКІВСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

L. Kloba

Ph.D., Assistant Professor, Associate Professor of Finance, National University “Lviv Polytechnic”

BANKING INVESTMENT ACTIVITY IN THE SECURITIES MARKET

Інвестиції є необхідною умовою розвитку ринкової економіки. Саме інвестиції створюють виробничий потенціал на базі найновіших досягнень науки і техніки, визначають конкурентні позиції суб’єктів господарювання країн на внутрішньому і зовнішньому ринках. На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки актуальними є питання, що пов’язані із активізацією банківської інвестиційної діяльності на ринку цінних паперів.
Основними інвестиційними цілями банків України на ринку цінних паперів у сучасних умовах є забезпечення дохідності фінансових вкладень при мінімізації ризику, пошук високодохідних корпоративних цінних паперів з метою отримання контролю над окремими підприємствами, збільшення обсягів торговельних операцій з надійними фондовими цінностями. В цій статті досліджуються питання, що пов’язані з банківською інвестиційною діяльністю на ринку цінних паперів.

Investment is a prerequisite for the development of a market economy. This investment creates the production potential based on the latest science and technology, determine the competitive position of business entities in the domestic and foreign markets. At the present stage of development of the national economy are relevant issues related to the activation of bank investment activity in the securities market.
The main objectives of the investment banks of Ukraine on the stock market under current conditions is to ensure the profitability of investments while minimizing risk, high yield search for corporate securities in order to obtain control of individual enterprises, increasing the volume of trade with reliable stock values This article examines issues related investment bank with activities in the securities market.

№ 6 2016, стор. 20 – 24

Фінансова безпека і ризики банківської інвестиційної діяльності

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Інвестиції: практика та досвід, № 12, 2016, С. 6-12

УДК: 330.332: 336.717

Л. Г. Кльоба

к. е. н., доцент, доцент кафедри фінансів, Національний університет “Львівська політехніка”

ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА ТА РИЗИКИ БАНКІВСЬКОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

L. Kloba

Ph.D., Assistant Professor, Associate Professor of Finance, National University “Lviv Polytechnic”

FINANCIAL SECURITY RISKS AND BANKING INVESTMENT

Інвестиційна діяльність банку тісно пов’язана з ризиками, які є невід’ємною складовою ринкової форми господарювання. Інвестиційний ризик — це можливість відхилення конкретних інвестиційних рішень чи дій банку від запланованих. Ці відхилення можуть бути пов’язані як із додатковими доходами, так і з додатковими витратами, оскільки отримані величини є випадковими, тобто невідомими на момент прийняття інвестиційного рішення.
Фінансова безпека інвестиційної діяльності банку — це захист від можливих фінансових втрат, попередження банкрутства банку, досягнення максимального прибутку від вкладених коштів у цінні папери, інвестиційні проекти, від наданих інвестиційних кредитів. Оцінку рівня фінансової безпеки інвестиційної діяльності банку доцільно проводити на основі показників ділової активності, ефективності управління, прибутковості інвестиційної діяльності банку.

The investment bank’s activities closely related to the risks that are an integral part of market forms of management. Investment risk — a rejection of specific investment decisions or actions of the bank planned. These deviations can be associated with both additional income and additional costs as derived quantities are random, that is unknown at the time of the investment decision. Financial security investment bank — a protection against possible financial losses, prevent bank failure, achieving maximum profit from investment in securities, investment projects, investment of granted loans. Assessment of Financial Security investment bank appropriate conduct based on indicators of business activity, management efficiency, profitability investment bank.

№ 12 2016, стор. 6 – 12

Оцінювання рівня інноваційності банківських продуктів і послуг

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Ефективна економіка, № 6, 2016

УДК 330.332: 336.717

 

Л. Г. Кльоба,

к. е. н., доцент, доцент кафедри фінансів Інституту підприємництва та перспективних технологій,

Національний університет «Львівська політехніка»

 

ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ІННОВАЦІЙНОСТІ БАНКІВСЬКИХ ПРОДУКТІВ І ПОСЛУГ

 

  1. H.Kloba,

Ph.D., Assistant Professor, Associate Professor of Finance,

National University “Lviv Polytechnic”

EVALUATION OF INNOVATIVE BANKING PRODUCTS AND SERVICES

Інноваційна банківська діяльність спрямована на отримання прибутку від комерціалізації накопичених сучасних  знань, технологій і обладнання. Результатом інноваційної банківської діяльності є нові  продукти і послуги  або продукти та послуги з новими якостями. Об’єктами банківської інноваційної діяльності є: інноваційні програми і проекти; нові знання та інтелектуальні продукти; сучасне  нове технологічне обладнання та процеси; інноваційні продукти та послуги; інноваційні механізми формування  ринку сучасних банківських продуктів та послуг.

Оцінювання рівня інноваційності банківських продуктів та послуг  доцільно проводити, в тому числі, на основі таких показників: частки витрат на інноваційну діяльність, економічної ефективності інновацій, кваліфікації та універсальності персоналу банку.

 

Innovative banking aims to profit from the commercialization of accumulated knowledge of modern technologies and equipment. The results of the banking activities are new products and services or products and services with new qualities. The objects of the banking innovation are: innovative programs and projects; new knowledge and intellectual products; modern new technological equipment and processes; innovative products and services; innovative market mechanisms of modern banking products and services.

Evaluation of innovative banking products and services appropriate conduct, including on the basis of the following indicators: the proportion of spending on innovation, cost-effectiveness of innovation, skills and versatility of its workers.

 

Ключові слова: інноваційна діяльність; інноваційні продукти;  оцінювання інноваційності; критерії інноваційності;  інноваційні банки; конкуренція; ефективність інновацій; інноваційна політика.

 

Keywords:  innovation; innovative products; evaluating innovation; criteria of innovation; innovative banks; competition; effectiveness innovations; innovation policy.

ВСТУП

Інноваційна банківська діяльність  — вид діяльності, пов’язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у нові чи покращені банківські продукти та послуги, в оновлений чи вдосконалений банківський технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до реалізації продуктів і послуг, їх адаптацію до актуальних вимог клієнтів.

Інноваційна банківська діяльність пов’язана із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у нові чи покращені банківські продукти та послуги, в оновлений чи вдосконалений банківський технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до реалізації продуктів і послуг, їх адаптацію до актуальних вимог клієнтів.

Ознаками  привабливості  інноваційних банківських продуктів є висока надійність, дохідність та якість.

Банківська інноваційна діяльність у кінцевому підсумку завершується оцінюванням ефективності витрат на розробку і реалізацію інноваційного продукту – види, форми, зміст, прибутковість якого можуть мати досить великий діапазон (спектр) мінливості.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ

Інноваційна діяльність охоплює усі сторони господарської діяльності банку, включаючи як внутрішні інновації, які безпосередньо використовуються в межах банку (стосовно нових видів банківських продуктів, послуг, нових методів роботи), так і зовнішні, які спрямовані на удосконалення чи застосування нових методів реалізації банківських продуктів, розробку нових маркетингових технологій, нових форм інвестування банками інноваційної діяльності інших підприємницьких структур.

Об’єктами банківської інноваційної діяльності є: інноваційні програми і проекти; нові знання та інтелектуальні продукти; сучасне  нове технологічне обладнання та процеси; інноваційні продукти та послуги; інноваційні механізми формування  ринку сучасних банківських продуктів та послуг.

Мета даної статті полягає у розгляді питань пов’язаних з оцінюванням рівня інноваційної банківської діяльності в Україні, а також у необхідності привернення уваги науковців та практиків до необхідності поглиблення теоретичного обґрунтування  і розробки практичних рекомендацій з даної тематики.

Об’єктом дослідження є банківська діяльність в Україні.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні засади  оцінювання рівня банківської інноваційної діяльності в Україні в сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ

Значний внесок у розвиток теорії та практики розвитку банківської інноваційної діяльності зробили  Т.А. Васильєва [1], О.В. Золотарьова [2],   С.Б. Єгоричева [3],  Я.М. Кривич [4],  С.В. Лєонов  [6], І.О. Лютий  [7], О.В. Мошенець  [8],  С.К. Реверчук  [10] та інші. Однак окремі аспекти цієї проблеми з’ясовано не повністю, в тому числі, більш детального дослідження потребують питання пов’язані  з оцінюванням рівня  банківської інноваційної діяльності в умовах глобалізації та інтеграційних процесів. Це і зумовило вибір та підтверджує актуальність теми даної статті.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Інноваційна діяльність (від англійського  innovation — нововведення) — діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

 Інноваційна банківська діяльність  пов’язана із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у нові чи покращені банківські продукти та послуги, в оновлений чи вдосконалений банківський технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до реалізації продуктів і послуг, їх адаптацію до актуальних вимог клієнтів.

Інноваційна банківська діяльність спрямована на комерціалізацію накопичених сучасних  знань, технологій і обладнання. Результатом інноваційної банківської діяльності є нові  продукти і послуги  або продукти та послуги з новими якостями.

Об’єктами банківської інноваційної діяльності є: інноваційні програми і проекти; нові знання та інтелектуальні продукти; сучасне  нове технологічне обладнання та процеси; інноваційні продукти та послуги; інноваційні механізми формування  ринку сучасних банківських продуктів та послуг.

Суб’єктами банківської інноваційної діяльності є банківські установи та їх ділові партнери, які провадять інноваційну діяльність або залучають для цього майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в розробку та реалізацію банківських інноваційних проектів, продуктів та послуг.

В українській науковій літературі є багато визначень, які стосуються банківських інновацій.

С.Б. Єгоричева вважає, що банківські інновації це: «у вузькому значенні – це впровадження нових або суттєво вдосконалених банківських продуктів і послуг, які відповідають існуючим або потенційним фінансовим потребам клієнтів, власним інтересам банку та вимогам банківського законодавства, нада­ють зацікавленим сторонам додаткові вигоди та є результатами банківського інжинірингу. У широкому розумінні – це процес створення додаткової цінності для клієнтів, працівників та власників банку шляхом внесення якісних змін в усі сфери його діяльності – продукти, послуги, процеси, бізнес-моделі та стратегії, що стали результатом практичної реалізації нових ідей, знань та стороннього досвіду» [3].

Банківські інновації – це результат діяльності банку, спрямований на створення нових продуктів та технологій, а також інноваційних методів управління банківською установою з метою отримання додаткових доходів та конкурентних переваг. Поняття інновації може бути застосовано до всіх нововведень у всіх сферах функціонування банку, що дасть змогу досягнути визначеного позитивного економічного або стратегічного ефекту (приріст клієнтської бази, збільшення частки ринку, скорочення витрат на проведення певного виду операцій тощо) [4; 6].

На думку І.О. Лютого: «Управління інноваційним потенціалом є систематичною, динамічною, плановою і комплексною діяльністю щодо забезпечення стратегічної життєздатності банку шляхом пошуку нових рішень щодо продуктового портфеля, ринкового позиціювання, методів роботи, організаційної структури» [7].

О.В. Золотарьова стверджує, що:  «причиною появи банківських інновацій, з одного боку, є підтримка банком стійкого зв’язку з клієнтами, яка заснована на партнерських відносинах. Це означає, що банки турбуються не тільки про збе­реження, а й про примноження капіталу своїх клієнтів. Досягають вони цього тим, що пропонують інноваційні продукти, які, своєю чергою, сприяють розширенню напрямів їх діяльності, зниженню витрат, розвитку ділової активності і підвищенню прибутковості» [2].

З іншого боку  передумовою появи банківських інновацій є конкуренція між банківськими та іншими фінансовими інститутами в умовах постійного розвитку фінансового ринку.

У світовій практиці зазвичай виділяють наступні види банківських інновацій:

– банківський продукт на нових сегментах ринку;

– інновації як освоєння напрямів діяльності у нових сферах фінансового ринку;

– нові методи управління готівкою та використання нових інформаційних

технологій;

– модифіковані послуги фінансового посередництва, спрямовані на зниження операційних витрат та більш ефективне управління активами та зобов’язаннями;

– нові продукти в традиційних сегментах позичкових капіталів [2].

Сьогодні банківські інновації в Україні відбуваються найчастіше у появі нових банківських продуктів та послуг.

На сьогодні найбільш розповсюдженими є такі види вітчизняних інноваційних банківських продуктів:

1) мобільний банкінг – завдяки мобільному телефону можна здійснити більшість операцій із власними рахунками, він відкриває великий спектр послуг, зокрема, залишок по рахунку, платежі, перекази коштів, кредити однієї фізичної особи іншій тощо. Як уважають експерти, мобільний телефон замінить пластикову картку як засіб платежу вже через кілька років. Саме за допомогою NFC-чіпів, які вбудовані у телефон, буде відбуватися ідентифікація клієнта, тому зникне потреба в паспорті, тому що ідентифікація клієнта банком стане можливою лише за допомогою телефона. Сьогодні ця тенденція з’явилася на ринках США і Європи, де ідентифікація вже відбувається навіть за адресою електронної пошти клієнта;

2) Інтернет-банкінг – ключова новація майбутнього десятиліття, яка сьогодні пропонується клієнтам більшістю банків. Україна входить у топ-10 країн Європи за кількістю користувачів, але через низьке проникнення в регіони все ще має значний потенціал зростання Інтернет-аудиторії у майбутньому. Для банків це відкриває великі можливості, тому експерти роблять основну ставку саме на розвиток віддаленого банкінгу;

3) «зона 24» – за допомогою цього продукту клієнт може самостійно керувати своїми рахунками, одержувати консультацію фахівця call-центру, залишати заявку на одержання послуги, записатися на обслуговування в будь-яке відділення банку. Практично кожна «зона 24» оснащена банкоматом, модулем поповнення готівкою CashІn, телефоном доступу до інформаційної служби. Цей напрямок банківської діяльності продовжує вдосконалюватися;

4) електронний залишок – упровадження даної послуги в касах банку дозволяє скоротити витрати на обіг монет, оскільки залишок менше однієї гривні зараховується на рахунок мобільного телефону клієнта або у вигляді електронного ваучера;

5) POS-термінали в торговельних мережах – на відміну від західних країн вони не призвели до глобальної революції в українському безготівковому просторі. Однак сьогоднішні 15 % безготівкових операцій з платіжними картками все-таки змушують банкірів вірити в посилення цього тренду в найближчі п’ять років. У майбутньому POS-термінали будуть установлювати самі торговці, оскільки в оплату будуть прийматися не пластикові картки, а інформація з NFC-чіпів, вбудованих у телефон. Тим часом термінали самообслуговування, що з’явилися кілька років тому, набирають популярності як у банківських відділеннях, так і за їхніми межами [8].

Сьогодні в Україні найбільш інноваційними банками є «ПриватБанк», «Райффайзен банк Аваль», «Альфа-Банк», «ОТП Банк» та ін. Вони вже більше десятиріччя виділяються поміж інших банків наданням  інноваційних продуктів, в тому числі таких як SMS-банкінг та Інтернет-банкінг [1].

Лідируючу позиці на разі займає  ПАТ «Приватбанк», який уперше в історії українського банківського ринку став фіналістом одного із самих престижних світових банківських рейтингів Retail Banker International Awards, причому однією із номінацій була «Краща інновація в платежах».

«Приватбанк» – найбільший український банк, який входить до топ-10 провідних банків Центральної та Східної Європи. Він також є одним з найбільш інноваційних банків світу. До останніх інновацій згаданого банку, які отримали визнання по всьому світі, належать наступні продукти: платіжний міні-термінал, вхід в Інтернет-банкінг через QR-код, онлайн-інкасація, оцифровані платіжні картки, а також десятки різноманітних мобільних додатків [9].

Інноваційний продукт є результатом виконання інноваційного проекту і науково-дослідною або дослідно-конструкторською розробкою нової технології (в тому числі – інформаційної) чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії і відповідає таким вимогам [10]:

- він є реалізацією (впровадженням) об’єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об’єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів. При цьому використаний об’єкт інтелектуальної власності має бути визначальним для даного продукту;

- розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень;

- цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, він є конкурентоздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники.

Банки як інституційні інвестори   повинні дотримуватись відповідних регуляторних вимог до інноваційної діяльності, а як консервативного   типу інвестори , їхні нові продукти,  в  які  вони  можуть  інвестувати  кошти,  повинні відповідати дуже жорстким вимогам.

Ознаками  привабливості інноваційних банківських продуктів є висока надійність, дохідність та якість. Для  інституційних консервативних інвесторів, якими є  банки, важливим є оптимальне поєднання цих ознак, тобто таке їх співвідношення, яке забезпечує максимальну очікувану дохідність при заданому рівні ризиків або найнижчі ризики при заданій очікуваній дохідності. Водночас банківські продукти відзначаються наявністю, як правило, однієї або двох ознак і дуже рідко трьох.

Тому з метою дотримання зазначених вище умов банки повинні розробляти такі інноваційні продукти, які б відповідали встановленим вимогам щодо підтримки надійності, доходності і ліквідності вкладень.

На наш погляд, якщо йдеться про інноваційний банківський продукт з використанням цінних паперів, то це:

1) гарантування повернення інвестованих коштів, тобто надійність вкладень, може забезпечити майнова застава та інші форми майнового забезпечення зобов’язань емітента цінних паперів. Це буде слугувати своєрідним інструментом зниження або повного усунення ризику неповернення інвестованих у цінні папери коштів;

2) гарантування дохідності за окремими інноваційними продуктами забезпечить встановлення доходу  за ставкою, що враховує рівень інфляції або зміну курсу національної валюти;

3) підтримка ліквідності окремих інноваційнихпродуктів може досягатись шляхом укладання угод з емітентом цінних паперів щодо обов’язкового викупу цінного паперу взагалі або за настання певних обставин.

Аналіз наявних на фондовому ринку інструментів засвідчує, що не всі з них повною мірою відповідають вимогам, які висуваються до об’єктів інвестування. Така невідповідність передусім пов’язана з встановленими законодавством невисокими вимогами щодо властивостей окремих цінних паперів, а також сучасним станом ринку цінних паперів (непрозорість угод, рейтинговий характер операцій тощо).

Банківські інноваційні продукти можна класифікувати за різними критеріями і зокрема за такими [10]:

суб’єкт їх придбання: (інноваційні продукти фізичним, юридичним особам нефінансової сфери; інноваційні продукти юридичним особам фінансової сфери; інноваціні продукти державним органам та органам місцевого самоврядування);

платність (платні і безоплатні інноваційні продукти);

вартісність (дороговартісні та дешеві інноваційні продукти);

дохідність  (дохідні – інноваціні продукти, які приносять банку дохід; недохідні – не приносять банку дохід).

На думку багатьох науковців банківський продукт розвивається за трьома фазами житттєвого циклу:

-перша фаза циклу характеризується запуском продукту на ринку і швидким зростанням обсягів й продаж. Це фаза народження банківського продукту на ринку;

-друга фаза життєвого циклу банківського продукту характеризується стабілізацією обсягів продаж і розгортанням конкурентної боротьби між банками за споживача;

    -третя фаза життєвого циклу банківського продукту відображає спад банківського продукту. Ця фаза може тривати десятки років і відображати певний консерватизм клієнтів і банків до звичних форм співпраці.

У даний час частка інноваційних банківських продуктів у ВВП розвинутих країн світу неухильно зростає. Це зумовлено передусім поширенням практики диференціації пакетів банківських послуг, для сегментованих груп корпоративних клієнтів та реалізації ідеї комплексності їх продажу. Окрім того, у світі і Європі велика увага приділяється розвитку банківських послуг при допомозі різних засобів телекомунікації. Зростає потреба в наданні клієнтам різних консультаційних послуг, в тому числі, по страхуванню, управлінні активами, права спадщини.

Частка інноваційних послуг банків розвинутих країн є досить високою. В Україні обсяги банківських інвестицій  у інновації становлять 8-10 % від загальних активів банків, що у кілька разів менше від європейських стандартів. Використання світового досвіду може бути корисним при наданні українськими банками таких інноваційних послуг: оцінка і управління ризиками потенційних інвесторів; депозитарних послуг для обслуговування процесу перерозподілу позикового капіталу у формі фондових операцій між різними інвесторами; фінансового консультування і послуг у сфері корпоративних фінансів; випуск боргових зобов‘язань, забезпечених активами клієнтів або експортним виторгом

Розвиток українського ринку інноваційних банківських продуктів, послуг і операцій актуалізує такі завдання: розвиток операцій і супутніх  послуг по емісії цінних паперів; розвиток послуг по відповідальному зберіганню цінних паперів; розвиток послуг по сек‘юретизації зовнішніх валютних надходжень.

 До базових інноваційних послуг, які банки надають клієнтам у процесі організації випуску облігацій, належать: проведення аналітиками банку аудиту емітента; підготовка аналітичною службою банку документації та інформаційного меморандуму по угоді; створення банком та емітентом спеціалізованої компанії, яка перебуватиме під контролем банку, для акумуляції засобів від продажу цінних паперів і виплат купонного доходу; послуги комісіонера по акумуляції валютних надходжень; послуги агента по залученню інвестиційних ресурсів емітента і платіжного агента по виплаті доходів інвестора; консультаційні послуги аналітичних служб банку по аналізу діяльності емітента.

Використання Інтернету дає можливість українським банкам розвивати принципово нові види інноваційних банківських послуг: розрахунки за угодами у режимі реального часу; клірингові послуги; доступ до інформації про випуск, моніторинг фінансового стану емітента, зміна цін на облігації тощо.

До  інноваційних банківських послуг у галузі корпоративних фінансів в Україні можна віднести: інформаційно-аналітичні послуги у процесі злиття і поглинання компаній, пошук стратегічного інвестора або партнера; консультації при створенні спільних підприємств; консультування по приватизації підприємств, підготовки їх до приватизаційного конкурсу; фінансове консультування – складання бізнес-плану підприємства, структурування угоди, вибір потенційних інвесторів, підготовка контрактної та юридичної документації по угодах тощо.

Банківська інноваційна діяльність у кінцевому підсумку завершується розробкою і реалізацією інноваційного продукту, види, форми, зміст, прибутковість якого можуть мати досить великий діапазон (спектр) мінливості.

Розглянемо з методологічних позицій деякі особливості ринкового ціноутворення на банківські інноваційні продукти, процедуру виробництва інноваційних  продуктів, а також систем їх доставки до споживачів, роль реклами та конкуренції у ринковому регулюванні банківського інноваційного бізнесу.

  За останні 10 років значно зросла банківська індустрія, що надає інноваційні послуги. Велику роль тут відіграла і чинила вплив сучасна технологія, яка сприяла переходу банків на широку автоматизацію виробництва.

Певні особливості має процедура розробки банківських інноваційних продуктів. Банк може поступити трояко: вдосконалити існуючий продукт; розробити цілком новий (невідомий для ринку) продукт; розробити новий для банку, але уже відомий для ринку продукт. Принципово новий продукт може одразу і не принести банку доходів, але сприятиме нарощуванню банківської технології та індустрії, підвищенню позитивного іміджу банку. Найважливіші етапи алгоритму розробки нових банківських інноваційних продуктів: розробка концепції банківського інноваційного продукту; формалізація та опис банківського інноваційного продукту; маркетингові дослідження інноваційності  продукту; розробка, погодження та затвердження інноваційного продукту; впровадження інноваційного продукту.

 Сутність банківського інноваційного обслуговування полягає у безпосередньому контакті клієнта та банку. Однак в умовах розвитку і широко застосування інформаційних технологій ця ознака може порушуватися, наприклад, при здійсненні Інтернет-банкінгу.

Системи доставки банківських інноваційних продуктів мають особливості і залежать від розміру, типу послуги, способу її надання. В цьому зв‘язку можна виділити такі головні види систем доставки банківських інноваційних продуктів споживачам: універсальні відділення; спеціалізовані відділення; автоматизовані відділення; малі відділення; автоматичні касові машини; фінансові супермаркети; системи електронних платежів у пунктах продажу; системи, засновані на картках; “розумні” термінали; банківські послуги на дому; телемаркетинг.

Основною метою усіх вищеназваних систем є забезпечення максимального збільшення обсягу реалізації банківських інноваційних продуктів, причому за зручними і простими механізмами. Водночас банківські інноваційні продукти задовольняють потреби покупців не безпосередньо, а опосередковано. Для банків не існує проблеми недоступності каналів збуту, так як виробництво банківських інноваційних  послуг і їх збут збігаються в часі і тому можуть бути локалізовані у банківському відділенні.

У системі ринкової реалізації банківських інноваційних продуктів важливими є особисті та неособисті комунікації. Особистий продаж передбачає використання індивідуальних комунікаційних каналів між банком та споживачем його інноваційних послуг. Основними інструментами особистого продажу інноваційних продуктів є: особисте фізичне спілкування (один навпроти одного); телефонні розмови; побутові контакти.

Ефективність банківської інноваційної діяльності значною мірою залежить від довіри з боку клієнтів, яку під час особистого продажу треба формувати у клієнтів. Зрозуміло, що необхідність спілкування продавців банківських інноваційних продуктів з клієнтами потребує певної винагороди за працю, або інших дієвих стимулів. Наприклад, твердий оклад плюс можливості його підвищення по службі, комісійні, премії тощо.

З розширенням чисельності банківських інноваційних послуг все більше застосовуються знеособлені комунікації і, зокрема, реклама. За загальними обсягами витрат на рекламу банки провідних країн світу посідають 4-е місце (після автомобільних компаній, торговельних фірм і видавничих організацій [2].

Споживачі банківських інноваційних продуктів зіштовхують інтереси конкуруючих банків, що призводить до підвищення якості інноваційних продуктів. Сила впливу груп  споживачів на інтенсивність конкуренції значна за таких умов [10]:

- споживачі купують велику частку банківського інноваційного продукту і за рахунок цього можуть впливати на банк під загрозою зменшення обсягу купівлі цього продукту;

- кредити становлять значну частку фінансових ресурсів позичальника, що робить його дуже чутливим до зміни процентної ставки та якості банківського інноваційного продукту;

- висока ступінь стандартизації банківського інноваційного продукту, що скасовує перешкоди для переключення споживача на послуги конкурента;

- наявність обширної інформації про відповідний банківський інноваційний продукт;

- високий рівень комунікації споживачів інноваційних продуктів і послуг.

Для найбільш ефективного впливу на цільову аудиторію та стимулювання споживання інноваційних продуктів банку, банки розробляють комунікаційну політику, яка передбачає певний набір інструментів (рис. 1).

Рис. 1. Головні інструменти комунікаційної політики банку для активізації продажу інноваційних продуктів

Інноваційна діяльність охоплює усі сторони господарської діяльності банку, включаючи як внутрішні інновації, які безпосередньо використовуються в межах банку (стосовно нових видів банківських продуктів, послуг, нових методів роботи), так і зовнішні, які спрямовані на удосконалення чи застосування нових методів реалізації банківських продуктів, розробку нових маркетингових технологій, нових форм інвестування банками інноваційної діяльності інших підприємницьких структур.

Оцінювання рівня інноваційності банківських продуктів та послуг  доцільно проводити, в тому числі, на основі таких показників: частки витрат на інноваційну діяльність, економічної ефективності інновацій, кваліфікації та універсальності персоналу банку.

У системі показників, що характеризують рівень інноваційної діяльності банку, необхідно виділити показник частки витрат на впровадження інновацій  (Кін.), який пропонуємо обчислювати за формулою:

 до зростання,                                                                                                    (1)

де  Він. – витрати банку на впровадження інновацій, грн.;

Взаг. – загальні витрати банку, грн.

Даний показник потрібно аналізувати в динаміці і порівнювати із середнім рівнем по банківській системі. На підставі досліджень ми зробили висновок: що вищим є значення показника, то вищою є конкурентоспроможність банку та інноваційна складова інвестиційної безпеки банку.

Проведений  нами аналіз показав, що кожен банк, залежно від стратегічних цілей і стадій життєвого циклу, обирає відповідну інноваційну політику. Наприклад, на стадії становлення банку прийнятною є традиційна або імітаційна інноваційна політика, яка базується на використанні досвіду прогресивних банків, підвищенні якості обслуговування клієнтів. На стадії зрілості – наступальна політика, яка потребує значних фінансових витрат, високої кваліфікації банківського персоналу, чіткої організації інноваційних процесів. На стадії спадання ділової активності – оборонна інноваційна політика, метою якої є не відставати від конкурентів і за сприятливих умов перейти до наступальної політики.

Нами визначено, що реалізація вибраної інноваційної політики вимагає значних інвестицій, а оскільки більшість вітчизняних банків мають обмежені власні джерела для інвестицій у інновації, то значущість їх ефективного використання підвищується. Вважаємо, що узагальнюючим показником ефективності інновацій є ефект, який може бути економічним, науково-технічним, соціальним та екологічним. Між тим усі ефекти, в той чи інший спосіб, знаходять своє відображення у кінцевих результатах діяльності банку: прибутках чи збитках. Рівень інноваційної діяльності банку також доцільно оцінювати за допомогою показника економічної ефективності інновацій (Кеф.ін.), який пропонуємо обчислювати за формулою:

                                                                                                           (2)

де   – приріст прибутку банку у випадку вкладення капіталу в інновації, грн.;

Він. –  інноваційні витрати банку, грн.

Оптимальним вважаємо стан, коли П > Він., а зростання значення показника економічної ефективності інновацій може свідчити про збільшення рівня інноваційної діяльності банку.

Важливим чинником, який впливає на інноваційність банку, є також кваліфікація і мобільність працівників, які здатні активно продукувати нові ідеї та ефективно використовувати сучасні банківські технології. До показників, що характеризують інноваційність банку, необхідно включати такі: частка працівників банку, які мають науковий ступінь, вчене звання і великий практичний досвід роботи. Показник кваліфікації (інтелектуального рівня) працівників банку пропонуємо обчислювати за формулою:

 до зростання,                                                                                           (3)

де  Чв.кв.пр. – чисельність висококваліфікованих працівників банку, чол.;

ССЧ – середньоспискова чисельність працівників банку.

На основі аналізу стверджуємо, що зростання значення коефіцієнта Кінт.. відображає збільшення рівня інноваційності банку.

Реалізація стратегії банку передбачає більш ефективне використання трудових ресурсів банку, підтримку і розвиток корпоративної культури, правильний підбір і навчання співробітників банку. У цьому зв’язку впливовим чинником створення інноваційної атмосфери у банку є запровадження програми «універсального співробітника». У звичайному банку співробітники, як правило, виконують вузькоспеціалізовані завдання. Неважко помітити, що більший ефект, якісніше обслуговування клієнтів буде тоді, коли кожен спеціаліст банку буде навчений виконувати різну роботу. Зокрема касир зможе прийняти заяву на відкриття рахунку, а співробітник, який займається кредитами, зможе пояснити сутність інвестиційного консалтингу та андеррайтингу. Наприклад, в японському банку службовець перші 10–12 років переводиться з відділу у відділ через кожні два–три роки. Навчання  організовує банк, який свідомо йде на такі витрати, тому що хоче позбавити працівників „тунельного бачення”, дати їм можливість ознайомитися із різними напрямами діяльності банку, отримати чітке уявлення про цілі організації [10]. Відтак вважаємо, що особливе значення для гарантування інноваційності може мати показник універсальності персоналу (Кунів.), який рекомендуємо обчислювати за формулою:

,                                                                                                                     (4)

де  Чпос.– кількість посад, які можуть виконувати працівники за сумісництвом;

ССЧ – середньоспискова чисельність працівників банку, чол..

Дані показники необхідно аналізувати в динаміці за декіль­ка останніх років.

ВИСНОВКИ

Інноваційна банківська діяльність — діяльність, спрямована на комерціалізацію накопичених сучасних  знань, технологій і обладнання. Результатом інноваційної банківської діяльності є нові  продукти і послуги  або продукти та послуги з новими якостями.

Інноваційна банківська діяльність  пов’язана із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у нові чи покращенні банківські продукти та послуги, в оновлений чи вдосконалений банківський технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до реалізації продуктів і послуг, їх адаптацію до актуальних вимог клієнтів.

Сьогодні в Україні найбільш інноваційними банками є «Приватбанк», «Райффайзен Банк Аваль», «Альфа-Банк», «ОТП Банк» та інші. Вони вже більше десятиріччя  виділяються поміж інших банків наданням  інноваційних продуктів, в тому числі таких як  SMS-банкінг та Інтернет-банкінг

Об’єктами банківської інноваційної діяльності є: інноваційні програми і проекти; нові знання та інтелектуальні продукти; сучасне  нове технологічне обладнання та процеси; інноваційні продукти та послуги; інноваційні механізми формування  ринку сучасних банківських продуктів та послуг.

Оцінювання рівня інноваційності банківських продуктів та послуг  доцільно проводити, в тому числі, на основі таких показників: частки витрат на інноваційну діяльність, економічної ефективності інновацій, кваліфікації та універсальності персоналу банку.

Перспективи подальших досліджень даної теми полягає, на нашу думку,

у розробці практичних рекомендацій для оцінювання ефективності всіх етапів розрозробки та впровадження банками інноваційних продуктів та послуг.

ЛІТЕРАТУРА.

  1. Васильєва Т. А. Маркетинг банківських інновацій / Т. А. Васильєва, С. М. Козьменко, С. В. Лєонов // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – № 1. – С. 13–28.
  2. Золотарьова О.В., Чекал А.А. Інноваційні банківські продукти та специфіка їх упровадження в Україні/ О.В. Золотарьова, АА. Чекал// Науковий вісник  Херсонського державного університету.-2016.-№1.- С. 112-114.
  3. Єгоричева С.Б. Банківські інновації: [навч. посіб.] / С.Б. Єгори­чева. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 208 с. 4
  4. Кривич Я. М. Вплив інновацій на стратегічний розвиток банку /Я.М.Кривич. – [Електронний ресурс]. –Режим доступу:http://dspace.uabs.edu.ua/- bitstream/- 123456789/797/3/4.pdf. 5
  5. Кльоба Л.Г. Методологічні підходи до визначення сутності банків і банківської діяльності / Л.Г. Кльоба, В.Л. Кльоба, Р.Л. Кльоба // Економіка та держава. – 2013. – № 10. – С. 55-58.
  6. Лєонов С. В. Комплексний підхід до управління  інноваційним потенціалом  банку / С. В. Лєонов, Я. М. Кривич // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету (Серія «Економічні науки»). – 2009. – Вип. 22. – Ч. ІІ. – С. 45–49.
  7. Лютий І. О. Банківський маркетинг / І. О. Лютий, О. О. Солодка. – К. : Центр учбової літ., 2009. – 776 с.
  8. Мошенець О.В. Інноваційні продукти і технології на ринку банківських послуг / О.В. // Фінансовий ринок України. – 2011. – № 12. – С. 7–8. 9
  9. Офіційний сайт КБ «ПриватБанк» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://privatbank.ua/about/. 10
  10. Реверчук С. К., Кльоба Л. Г., Паласевич М. Б. Управління і регулювання банківською інвестиційною діяльністю : [наукова монографія] / За ред. д.е.н., проф. С. К. Реверчука. — Львів : Тріада плюс, 2007. — 352 с.

REFERENCES.

  1. Vasylieva, T. A. Kozmenko, S. M. and Lieonov, S. V. (2011), “Marketynh bankivskykh innovatsii”,Marketynh i menedzhment innovatsii, vol. 1, pp. 13–28.
  2. Zolotarova, O.V. and Chekal, A.A. (2016), “Innovatsiini bankivski produkty ta spetsyfika yikh uprovadzhennia v Ukraini”,Naukovyi visnyk  Khersonskoho derzhavnoho universytetu, vol.1, pp. 112-114.
  3. Yehorycheva, S.B. (2010),Bankivski innovatsii[Banking innovation], Tsentr uchbovoi literatury, Kyiv, Ukraine, p.208.
  4. Kryvych, Ya. M. “Vplyv innovatsii na stratehichnyi rozvytok banku”, [Online], available at: http://dspace.uabs.edu.ua/- bitstream/- 123456789/797/3/4.pdf.
  5. Kloba, L.H. Kloba, V.L. and Kloba, R.L. (2013), “Metodolohichni pidkhody do vyznachennia sutnosti bankiv i bankivskoi diialnosti”,Ekonomika ta derzhava, vol. 10, pp. 55-58.
  6. Lieonov, S. V. and Kryvych, Ya. M. (2009), “Kompleksnyi pidkhid do upravlinnia  innovatsiinym potentsialom  banku”,Zbirnyk naukovykh prats Cherkaskoho derzhavnoho tekhnolohichnoho universytetu (Seriia “Ekonomichni nauky”), vol. 22, part. II, pp. 45–49.
  7. Liutyi, I. O. and Solodka, O. O. (2009),Bankivskyi marketynh[Bank marketing], Tsentr uchbovoi lit., Kyiv, Ukraine, p.776.
  8. Moshenets, O.V. (2011), “Innovatsiini produkty i tekhnolohii na rynku bankivskykh posluh”,  Finansovyi rynok Ukrainy, vol. 12, pp. 7–8.
  9. «PryvatBank» [Online], available at:  https://privatbank.ua/about/.
  10. Reverchuk, S. K. Kloba, L. H. and Palasevych, M. B. (2007),Upravlinnia i rehuliuvannia bankivskoiu investytsiinoiu diialnistiu[Management and regulation of banking investment activity], Triada plius, Lviv, Ukraine, p.352.

Сутність, структура та елементи інвестиційного ринку України

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Агросвіт, № 6, 2016, С. 12-17

УДК: 330.332: 336.717

Л. Г. Кльоба

к. е. н., доцент, доцент кафедри фінансів, Інститут підприємництва та перспективних технологій, Національний університет “Львівська політехніка”

СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА ТА ЕЛЕМЕНТИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ УКРАЇНИ

L. Kloba

Ph.D., Assistant Professor, Associate Professor of Finance, National University “Lviv Polytechnic”

ESSENCE, STRUCTURE AND ELEMENTS OF INVESTMENT MARKET UKRAINE

Інвестиційний ринок — це сукупність економічних відносин між продавцями та покупцями інвестиційних товарів і послуг. Головними учасниками інвестиційного ринку є: держава, нефінансові фірми, домогосподарства, банки, страхові компанії, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки.
Для розвитку інвестиційного ринку України всім його учасникам необхідно: дотримуватися активної позиції щодо сприяння залученню інвестицій; підтримувати на державному рівні програми та проекти зарубіжних та вітчизняних інвесторів; створювати сприятливий інвестиційний клімат; забезпечувати прозорість, партнерські відносини між державою та інвестором; розвивати вітчизняну економіку та сприяти її інтеграції у світовий економічний простір.
Також актуальними на сьогодні є питання удосконалення правової бази та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств та банків.

Investment market — a set of economic relations between buyers and sellers of investment products and services. The main participants of the investment market are: government, non-financial firms, households, banks, insurance companies, investment funds, investment companies, pension funds, credit unions.
For the investment market of Ukraine, all participants must follow: proactive to promote investment; support state-level programs and projects of foreign and domestic investors; create a favorable investment climate; ensure transparency, partnership relations between the state and the investor; develop national ekonomikuta facilitate its integration into the global economy.
Also relevant today is the improvement of legal framework and improve the competitiveness of domestic enterprises and banks.

№ 12 2016, стор. 12 – 17

Інноваційна політика та безпека банку

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Ефективна економіка, № 7, 2016, – [Електронний ресурс]

УДК 330.332: 336.717

Л. Г. Кльоба,

к. е. н., доцент, доцент кафедри фінансів, Інститут підприємництва та перспективних технологій,

Національний університет «Львівська політехніка»

 

ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА БЕЗПЕКА БАНКУ

 

  1. H.Kloba,

Ph.D., Assistant Professor, Associate Professor of Finance, Institute of Business and Advanced Technologies,

National University “Lviv Polytechnic”

INNOVATION POLICY AND SECURITY BANK

Інноваційна політика банку – це система заходів, спрямованих на досягнення довгострокових цілей розвитку і пов’язаних з упровадженням інноваційних методів роботи, нових банківських продуктів і послуг для збільшення та розширення клієнтської бази та підвищення конкурентоспроможності банку.

Для забезпечення надійності та стабільності банку важливе значення має його інноваційна безпека. Інноваційна безпека – це захист від неправильно вибраної інноваційної політики банку, втрат при просуванні на ринок нових банківських продуктів, помилок при удосконаленні системи управління, інвестуванні інноваційної діяльності інших суб’єктів господарювання. На величину інноваційної безпеки впливають надвисока ризикованість, впровадження нових банківських продуктів, дефіцит фінансових ресурсів.

 

Innovation policy of the bank – a system of measures aimed at achieving long-term goals and development related to the introduction of innovative , new banking products and services to increase and expand its customer base and increase the competitiveness of the bank.

To ensure the reliability and stability of the bank’s importance is its innovative security. Innovative security – a protection improperly selected innovation policy bank losses in the promotion of new banking products, errors in improving governance, investing in innovation to other entities. The magnitude of innovative safety risks of excessive influence , the introduction of new products , lack of financial resources.

 

Ключові слова: інновації,  інноваційна політика, інноваційна безпека, інноваційні інвестиції, інноваційний потенціал, інноваційна стратегія, інноваційна тактика.

 

Key words: innovation, innovation policy, innovative safety, innovation investment, innovation potential, innovation strategy, innovative tactics.

 

 

ВСТУП

Розвиток економіки України значною мірою залежить від проведення банками активної інноваційної діяльності. Ефективна банківська інноваційна діяльність, як показує досвід інших країн, значною мірою визначає прогрес розвитку реального сектору економіки. Успішному здійсненню банками інноваційної діяльності може сприяти формування системи методологічного забезпечення процесу удосконалення управління цим важливим напрямом банківського менеджменту.

Інноваційна банківська діяльність  — вид діяльності, пов’язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у нові чи покращені банківські продукти та послуги, в оновлений чи вдосконалений банківський технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до реалізації продуктів і послуг, їх адаптацію до актуальних вимог клієнтів.

Інноваційна безпека  банку – це комплексний і системний підхід, що забезпечує мінімізацію втрат від потенційних і реальних небезпек та загроз, які виникають під час реалізації інноваційної політики. Вона охоплює всі сторони господарської діяльності банку, включаючи як внутрішні інновації, які безпосередньо використовуються в межах банку (упродовж нових видів банківських продуктів, послуг, нових методів роботи), так і зовнішні, які направлені на удосконалення чи застосування нових методів реалізації банківських продуктів, розробку нових маркетингових технологій, нових форм інвестування інноваційної діяльності вітчизняних підприємств.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ

 Інновації – важливий напрям сучасного розвитку у всіх сферах економіки, у тому числі і в банківській діяльності. Інновації в банківництві – це комплекс сучасних економічних, організаційно-управлінських, інституційних нововведень в будь-якій сфері функціонування банку.

В умовах зростаючої конкуренції інновації сприяють розширенню клієнтської бази, збільшенню частки ринку банківських послуг, скороченню витрат, підвищенню фінансової стійкості та безпеки банку.

В сучасних, складних умовах розвитку економіки надзвичайно важливого значення набуває розробка та реалізація банками ефективної інноваційної політики з метою вдосконалення управління інноваційною діяльністю, оскільки без цього неможливим є здійснення прогресивних нововведень, суттєве підвищення ефективності результатів роботи й загалом забезпечення сталого розвитку банківського сектору економіки України.

Інноваційна політика банку повинна визначати напрями його змін відповідно до вимог зовнішнього середовища, окреслювати коло можливих інноваційних рішень, формувати інноваційні завдання залежно від типу обраної стратегії, створювати умови для оперативної реалізації інновацій та забезпечення належного рівня інноваційної безпеки банку.

Мета даної статті полягає у розгляді питань пов’язаних з інноваційною політикою та безпекою банків в Україні, а також у необхідності привернення уваги науковців та практиків до необхідності поглиблення теоретичного обґрунтування  і розробки практичних рекомендацій з даної тематики.

Об’єктом дослідження є банківська діяльність в Україні.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні засади  банківської інноваційної політики та безпеки в Україні в сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ

Значний внесок у розвиток теорії та практики розвитку банківської інноваційної діяльності зробили  С.Б. Єгоричева [1], О.В. Золотарьова [2], В.М. Геєць [3], Я.М. Кривич [8], С.В. Лєонов [9],  І.О. Лютий  [10],   С.К. Реверчук  [13], В.О. Ткачук [15] та інші. Однак окремі аспекти цієї проблеми з’ясовано не повністю, в тому числі, більш детального дослідження потребують питання інноваційної політики та безпеки банків в сучасних умовах. Це і зумовило вибір та підтверджує актуальність теми даної статті.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» інноваційна діяльність − одна з форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу [11].

Згідно Закону України «Про інноваційну діяльність», інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери [12]. Таким чином, під категорію «інновація» відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність» підпадають і інновації в сфері послуг, в тому числі, банківських.

Для банку інновація означає створення такого банківського продукту, який: має більш привабливі споживчі властивості; є якісно новим і може задовольняти потреби потенційного покупця; потребує використання досконалішої технології створення [13].

Фінансування якісно нових банківських технологій, послуг – це інноваційні інвестиції. При стабільній економіці всі інвестиції в переважній більшості є інноваційними, а інноваційна структура здебільшого складається з інтелектуальних інвестицій. Інтелектуальні інвестиції – це вкладення у об’єкти інтелектуальної власності (авторські права, права на раціоналізаторські пропозиції, „ноу-хау” тощо).

  Основними формами інноваційних інвестицій є вкладення коштів у придбання ліцензії, програмних продуктів, фінансування наукових розробок, підготовку спеціалістів банку тощо.

Важливою особливістю банківської інноваційної діяльності є відсутність патентного захисту нововведень. У цьому зв’язку будь-яка банківська інновація, яка впроваджена одним  банком, може протягом короткого часу відтворена його конкурентами. Зрештою, це водночас є особливістю вхідних бар’єрів у банківську сферу, у тому числі інноваційну. Все це посилює інтенсивність банківської конкуренції в усіх галузях і видах діяльності [5].

Термін “інноваційна політика” уперше був використаний у доповіді підготовленій Міністерством торгівлі США в 1967 р. під назвою “Технологічні нововведення: управління та умови здійснення”. Основними складовими інноваційної політики держави є: законодавче забезпечення; формування й підтримка розвитку інноваційної інфраструктури; прогнозування й планування інноваційного розвитку; захист інтелектуальної власності; підтримка розвитку науки та освіти; пільгове оподатковування суб’єктів господарювання, що здійс-нюють інноваційну діяльність; державна фінансова підтримка науково-дослідної діяльності та інноваційної господарської діяльності; формування сприятливого організаційного середовища. При цьому найважливішою складовою є система фінансування інноваційної діяльності [3].

На думку О.В. Золотарьової: «Причиною появи банківських інновацій, з одного боку, є підтримка банком стійкого зв’язку з клієнтами, яка заснована на партнерських відносинах. Це означає, що банки турбуються не тільки про збе­реження, а й про примноження капіталу своїх клієнтів. Досягають вони цього тим, що пропонують інноваційні продукти, які, своєю чергою, сприяють розширенню напрямів їх діяльності, зниженню витрат, розвитку ділової активності і підвищенню прибутковості» [2].

Я.М. Кривич та С.В. Лєонов вважають, що «Банківські інновації – це результат діяльності банку, спрямований на створення нових продуктів та технологій, а також інноваційних методів управління банківською установою з метою отримання додаткових доходів та конкурентних переваг. Поняття інновації може бути застосовано до всіх нововведень у всіх сферах функціонування банку, що дасть змогу досягнути визначеного позитивного економічного або стратегічного ефекту (приріст клієнтської бази, збільшення частки ринку, скорочення витрат на проведення певного виду операцій тощо)» [8; 9].

І.О. Лютий стверджує, що: «Управління інноваційним потенціалом є систематичною, динамічною, плановою і комплексною діяльністю щодо забезпечення стратегічної життєздатності банку шляхом пошуку нових рішень щодо продуктового портфеля, ринкового позиціювання, методів роботи, організаційної структури» [10].

Інноваційну політику банку розуміють як форму сучасного управління, яка передбачає визначення мети й умов здійснення інноваційної діяльності, спрямованих на забезпечення посиленого рівня конкурентоспроможності та найбільш ефективне використання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів. Інноваційна політика охоплює всі стадії та етапи інноваційного процесу, маркетингову діяльність, організаційну структуру і культуру банку. В основі формування та реалізації інноваційної політики банку лежать наступні принципи: переважання стратегічного підходу над тактичним; відповідність вимогам ринку (запитам клієнтів і вимогам регулятора); комплексний підхід; визначення цілей і їхніх пріоритетів; планомірність і систематичність [15].

Інноваційна політика повинна пояснювати, як банк буде вбудовувати інноваційну діяльність у свою бізнес-модель та перетворювати її на систематичний, постійний, вимірювальний та керований процес. Інноваційна політика визначає, яким чином планується відшукувати та акумулювати інноваційні ідеї, який тип інноваційної культури буде створюватися у колективі, тобто вона повинна включати розробку механізму інституціоналізації інновацій [1].

Інноваційна політика повинна стати підґрунтям, на якому будуть формуватися завдання та програми інноваційних стратегій. Цілями її реалізації повинно бути:стимулювання дій працівників у напрямку генерування нових ідей та пошуку нових можливостей; створення механізму об’єктивного та реалістичного оцінювання перспектив та потенційних ризиків інновацій; формування у банку організаційного середовища, в якому на регулярній основі відшукуються, аналізуються, а потім реалізуються нові ідеї [1].

Інноваційна політика банку – це система заходів, спрямованих на досягнення довгострокових цілей розвитку і пов’язаних з упровадженням інноваційних методів роботи, нових банківських продуктів і послуг для збільшення та розширення клієнтської бази та підвищення конкурентоспроможності банку.

Першочерговими напрямками інноваційної політики банків є [13]: комп’ютеризація та гарантування інформаційної безпеки; запровадження нових банківських продуктів; своєння нових сегментів ринку; підвищення рентабельності діяльності банку в цілому і кожного підрозділу зокрема; підвищення ліквідності банку; оптимальне використання наявних матеріальних, людських і фінансових ресурсів.

Інноваційна політика визначає обсяг, структуру, джерела і напрями інвестицій в розвиток банку. До найбільш перспективних банківських технологій належать ті, що успішно виробляють прибуток на інвестований капітал і безпосередньо націлені на управління стосунками банків з клієнтами. Якщо банк завдяки інформаційним технологіям отримує актуальні дані про фінансовий стан клієнтів та контролює їх зміни, то він одержує доступ до інформації про поведінку споживачів на ринку банківських продуктів.

Нині вітчизняні банки мають ще досить обмежені власні джерела для інвестицій в інновації, тому проблема управління банківськими інноваціями є актуальною. Передусім управління банківськими інноваціями передбачає врахування зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на проведення банківської інноваційної політики. До зовнішніх чинників належать:розвиток економічної та банківської системи України; вплив на банки конкурентного середовища; розвиток банківських технологій; зміна фінансового стану клієнтів;

зростання потреб населення у банківських продуктах та ін.

 До внутрішніх чинників розробки і проведення інноваційної політики банку належать: конкурентоспроможність банківських продуктів; інноваційність менеджменту банку; інноваційна мотивація працівників банку; наявність власних фінансових ресурсів та можливостей для проведення інновацій.

Формування і реалізацію інноваційної політики банків доцільно базувати

на таких принципах: системне врахування впливу внутрішніх і зовнішніх чинників; розвиток ресурсної і клієнтської бази банку; мінімізація строків розробки і впровадження банківських інноваційних продуктів; ідвищення доходності інвестиційних операцій і фінансової стійкості банку.

Залежно від стратегічних цілей, які ставить банк можна виділити такі

види його інноваційної політики:

- наступальна. За такої політики банк прагне до лідерства на ринку;

- оборонна. Банк прагне не відстати від конкурентів в інноваційності, а за сприятливих обставин наблизитись до них;

- імітаційна. Банк використовує продукти, досвід інших банків та адаптує їх до своєї діяльності;

- залежна. Дочірні банки або філії проводять інноваційну політику головного банку за його наполяганням;

- традиційна. Банк підвищує якість власних продуктів на основі застосування більш досконалішої технології їх створення.

Формування інноваційної політики банків об’єктивно є складним процесом у будь-якій економіці держави. Адже тут доводиться, з одного боку, аналізувати масштабні проблеми національної і глобальної економіки, а з другого, оптимізувати суперечливі складові інноваційної моделі розвитку: прибутковість, ризиковість і ліквідність. Мінливість і суперечливість макро- і мікросередовища потребує постійного корегування інноваційної політики банків відповідно до нових умов поточного моменту. Однак саме інноваційна політика виступає визначальним чинником забезпечення кількісного і якісного розвитку банку [14].

Інноваційна політика банку полягає у розробці шляхів і механізмів упровадження і використання інновацій у розробку та реалізацію сучасних продуктів і послуг з метою забезпечення прибутковості і підвищення ефективності банківської діяльності.

Інноваційна політика банку повинна визначати напрями його змін відповідно до вимог зовнішнього середовища, окреслювати коло можливих інноваційних рішень, формувати інноваційні завдання залежно від типу обраної стратегії, створювати умови для оперативної реалізації інновацій.

На наш погляд процес формування інноваційної політики банку можна подати за такою схемою (рис.1):

Рис. 1. Процес формування інноваційної політики банку

Інноваційна політика має бути спрямована на створення умов для: формування підходів до визначення позиції банку на ринку і напрямків його діяльності відповідно до ринкових тенденцій; прогнозування, формування програмно – цільових підходів до прийняття інноваційних рішень з метою обґрунтування та організаційного супроводу розробленої на перспективу концепції розвитку банку; проведення робіт щодо вдосконалення існуючої технології та організації розробки та реалізації сучасних продуктів і послуг, створення технологічної бази, яка уможливлюватиме гнучкішу, швидшу та ефективнішу реакцію на інновації, вимоги і потреби ринку; підвищення ролі людського фактора, стимулювання, мотивація до інноваційної діяльності, що забезпечить розвиток персоналу, підвищення його професіоналізму, вміння вирішувати інноваційні проблеми, посилить інтерес колективу до інновацій, підвищить рівень креативності інноваційних ідей [14].

Механізм реалізації інноваційної політики включає: вивчення потреб ринку; вивчення напрямків і сутності інновацій інших вітчизняних і зарубіжних

банків; наявність фінансових ресурсів для проведення фундаментальних досліджень, розробки і впровадження в практику інновацій; проведення дослідно-конструкторських розробок, освоєння і експлуатація інновацій; контроль на всіх етапах інноваційного процесу; підготовка кадрів для втілення в життя  інноваційної політики.

Для забезпечення надійності та стабільності банку важливе значення має його інноваційна безпека. Інноваційна безпека – це захист від неправильно вибраної інноваційної політики банку, втрат при просуванні на ринок нових банківських продуктів, помилок при удосконаленні системи управління, інвестуванні інноваційної діяльності інших суб’єктів господарювання. На величину інноваційної безпеки впливають надвисока ризикованість, впровадження нових банківських продуктів, дефіцит фінансових ресурсів [4].

В умовах загострення конкуренції на ринку банківських послуг інноваційність є однією із ключових вимог до гарантування безпеки банку. Інноваційна діяльність є фундаментом, на якому побудована виробнича, маркетингова, фінансова безпека банку. Вона охоплює всі сторони господарської діяльності банку, включаючи як внутрішні інновації, які безпосередньо використовуються в межах банку (упродовж нових видів банківських продуктів, послуг, нових методів роботи), так і зовнішні, які направлені на удосконалення чи застосування нових методів реалізації банківських продуктів, розробку нових маркетингових технологій, нових форм інвестування інноваційної діяльності вітчизняних підприємств.

Серед показників, які характеризують рівень інноваційної безпеки банку, виділимо показник інноваційності (К), який обчислюється за формулою:

К= до зростання, де                 (1)

В – витрати на упровадження інновацій, грн;

В – загальні витрати банку, грн.

Даний показник аналізуємо в динаміці і порівнюємо із середнім рівнем по банківській сфері. Що вище значення показника, то вища конкурентоспроможність банку та інноваційна безпека банку.

Кожен банк залежно від стратегічних цілей і етапів життєвого циклу обирає відповідну інноваційну політику. Наприклад, на етапі становлення банку прийнятною є традиційна або імітаційна інноваційна політика, яка базується на використанні досвіду прогресивних банків, підвищенні якості обслуговування клієнтів. На етапі зрілості – наступальна політика, яка потребує значних фінансових витрат, високої кваліфікації банківського персоналу, чіткої організації інноваційних процесів. На етапі спадання ділової активності – оборонна інноваційна політика, метою якої є не відстати від конкурентів і за сприятливих умов перейти до наступальної політики. Реалізація вибраної інноваційної політики вимагає значних інвестицій. Оскільки більшість вітчизняних банків мають обмежені власні джерела для інвестицій у інновації, підвищується значущість їх ефективного використання. Узагальнюючим показником ефективності інновацій є ефект, який може бути економічним, науково-технічним, соціальним і екологічним. Всі ефекти в той чи інший спосіб знаходять своє відображення у кінцевих результатах діяльності банку: прибутках чи збитках. Безпеку інноваційної діяльності банку оцінимо за допомогою показника економічної ефективності інновацій (К), який обчислюємо за формулою:

К=> 1. де                               (2)

П – приріст прибутку банку у випадку вкладення капіталу в інновації, грн;

В – інноваційні витрати банку, грн.

Оптимальним вважаємо стан коли П > В. Зростання значення показника економічної ефективності інновацій свідчить про збільшення рівня інноваційної безпеки банку.

 Ухвалення рішень про інновації є складним і важливим завданням управління, у зв’язку з чим виникає необхідність інтеграції діяльності всіх учасників процесу управління інноваційною діяльністю банку, яку можливо реалізувати тільки через ефективну структуру управління банківською інноваційною діяльністю в рамках сучасної організаційної структури управління.

З урахуванням змісту банківських інновацій управління банківською інноваційною діяльністю пропонується розглядати як процес забезпечення банківського інноваційного бізнесу всіма необхідними ресурсами та організування технологічного циклу інноваційної діяльності загалом, включаючи розробку нових і удосконалення наявних банківських технологій, продуктів і послуг, зокрема, забезпечення належного рівня якості обслуговування клієнтів, використання сучасних технічних засобів і методів зв’язку [5].

Для вітчизняних банків управління банківською інноваційною діяльністю на даному етапі потребує такого стилю роботи, в основі якого лежить пошук нових можливостей, вміння залучати і використовувати для вирішення поставлених завдань ресурси із різних джерел, добиваючись бажаного результату при мінімальних затратах.

Ефективна інноваційна політика сприяє удосконаленню управління банківською інноваційною діяльністю,  дозволяє здійснювати її комплексно, одночасно за різними організаційно-економічними напрямами, підпорядкованими єдиному стратегічному задуму, орієнтованому на задоволення потреб клієнтів в інноваціях.

Комплексний підхід до управління банківською інноваційною діяльністю включає:  SWOT –аналіз інноваційних можливостей банку (визначення сильних і слабких сторін, а також можливостей і загроз); вдосконалення планування інноваційної діяльності; оптимізацію організаційної структури банку; вивчення наявних і потенційних ринків для здійснення інновацій; розробку нових та вдосконалення наявних продуктів та послуг банку; пропонування продуктів і послуг таким чином, щоб привернути увагу до інноваційної діяльності банку якомога більшої кількості клієнтів; активізацію роботи із залучення клієнтів; постійний контроль за підвищенням якості обслуговування клієнтів.

Основна мета удосконалення управління банківською інноваційною діяльністю – оптимальне збільшення прибутку, може бути досягнута тільки за ефективної координації роботи всіх головних служб банку: виробничо-технологічної (визначення та забезпечення потреби: у нових продуктах та послугах, розширенні мережі філій та відділень, впровадженні нового обладнання та сучасних технологій); маркетингової – вибір ринків та продуктів і послуг; кадрової – визначення та своєчасне забезпечення потреби у висококваліфікованому персоналі; фінансової – визначення та забезпечення потреби у фінансових ресурсах для здійснення інновацій.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Ефективна інноваційна політика сприяє удосконаленню управління банківською інноваційною діяльністю,  дозволяє здійснювати її комплексно, одночасно за різними організаційно-економічними напрямами, підпорядкованими єдиному стратегічному задуму, орієнтованому на задоволення потреб клієнтів в інноваціях.

Для забезпечення надійності та стабільності банку важливе значення має його інноваційна безпека. Інноваційна безпека – це захист від неправильно вибраної інноваційної політики банку, втрат при просуванні на ринок нових банківських продуктів, помилок при удосконаленні системи управління, інвестуванні інноваційної діяльності інших суб’єктів господарювання. На величину інноваційної безпеки впливають надвисока ризикованість, впровадження нових банківських продуктів, дефіцит фінансових ресурсів.

На даний час надзвичайно важливого значення набуває розробка та реалізація банками ефективної інноваційної політики з метою вдосконалення управління інноваційною діяльністю, оскільки без цього неможливим є здійснення прогресивних нововведень, суттєве підвищення ефективності результатів роботи й загалом забезпечення сталого розвитку банківського сектору економіки України.

Інноваційна політика банку повинна визначати напрями його змін відповідно до вимог зовнішнього середовища, окреслювати коло можливих інноваційних рішень, формувати інноваційні завдання залежно від типу обраної стратегії, створювати умови для оперативної реалізації інновацій та забезпечення належного рівня інноваційної безпеки банку.

Перспективи подальших досліджень даної теми полягає, на нашу думку, у розробці практичних рекомендацій для розробки, вдосконалення та реалізації банками інноваційної політики та безпеки.

Література.

  1. Єгоричева С.Б.Інноваційна діяльність комерційних банків: стратегічні аспекти [Текст]: монографія / С.Б. Єгоричева; ВНЗ укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі». – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2010. – 348 с.
  2. Золотарьова О.В., Чекал А.А. Інноваційні банківські продукти та специфіка їх упровадження в Україні/ О.В. Золотарьова, АА. Чекал// Науковий вісник  Херсонського державного університету.-2016.-№1.- С. 112-114.
  3. Інноваційна Україна 2020 : національна доповідь / за заг. ред. В.М. Гейця та ін.; НАН України. – К., 2015. – 336 с.
  4. Кльоба Л.Г. Управління банківською інвестиційною діяльністю / Л.Г. Кльоба: Монографія за ред. С.К. Реверчука. – Львів, «Тріада плюс». 2007. – 226 с.
  5. Кльоба Л. Г. Удосконалення управління банківською інноваційною діяльністю / Л. Г. Кльоба, В. Л. Кльоба, Р. Л. Кльоба // Проблеми формування та розвитку інноваційної інфраструктури: тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції (Львів, 19–21 травня 2011 р. / Національний університет “Львівська політехніка” [та ін.]. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2011. – С. 276–278.
  6. Кльоба, Л. Г. Фінансовий супермаркет – інноваційна модель розвитку комерційного банку / Л. Г. Кльоба // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Проблеми економіки та управління. – 2012. – № 725. – С. 103-110.
  7. Кльоба Л.Г. Оцінювання рівня інноваційності банківських продуктів і послуг / Л.Г. Кльоба // Ефективна економіка. – 2016 – №6. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журналу:http://www.economy.nayka.com.ua.
  8. Кривич Я. М. Вплив інновацій на стратегічний розвиток банку   / Я.М.Кривич. – [Електронний ресурс]. –Режим доступу:http://dspace.uabs.edu.ua/- bitstream/- 123456789/797/3/4.pdf.
  9. Лєонов С. В. Комплексний підхід до управління  інноваційним потенціалом  банку / С. В. Лєонов, Я. М. Кривич // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету (Серія «Економічні науки»). – 2009. – Вип. 22. – Ч. ІІ. – С. 45–49.
  10. Лютий І. О. Банківський маркетинг / І. О. Лютий, О. О. Солодка. – К. : Центр учбової літ., 2009. – 776 с.
  11. Про інвестиційну діяльність: Закон України  від 19.09.91 № 1576-XII, // [Електронний ресурс]:  – Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1560-12.
  12. Про інноваційну діяльність : Закон України від 04.07.2002 №40-IV //  [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=40-15.
  13. Реверчук С. К., Кльоба Л. Г., Паласевич М. Б. Управління і регулювання банківською інвестиційною діяльністю : [наукова монографія] / За ред. д.е.н., проф. С. К. Реверчука. — Львів : Тріада плюс, 2007. — 352 с.
  14. Робоча навчальна програма дисципліни „Економіка й організація інноваційної діяльності». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://elib.lutsk-ntu.com.ua/book/fb/pesp/2012/12-40/page3.html.
  15. Ткачук В. О. Інноваційна політика банків на ринку банківських послуг / В. О. Ткачук // Економічний аналіз : зб. наук. праць / Тернопільський національний економічний університет; редкол.: С. І.Шкарабан (голов. ред.) та ін. – Тернопіль : Видавничо-поліграфічний центр Тернопільського національного економічного університету «Економічна думка», 2013. – Том 14. – № 2. – С. 43-51.

References.

  1. Yehorycheva,S.B.(2010), Innovatsiina diialnist komertsiinykh bankiv: stratehichni aspekty [Innovation activities of commercial banks: strategic aspects], VNZ ukoopspilky «Poltavskyi universytet ekonomiky i torhivli», TOV «ASMI», Poltava, Ukraine, p. 348.
  2. Zolotarova, O.V.andChekal, A.A. (2016), “Innovative banking products and specific implementation in Ukraine”, Naukovyi visnyk  Khersonskoho derzhavnoho universytetu, vol.1, pp. 112-114.
  3. Heits,V.M.(2015), Innovatsiina Ukraina 2020: natsionalna dopovid [Innovative Ukraine 2020: national report], NAN Ukrainy, Kyiv, Ukraine, p.336.
  4. Kloba, L.H. (2007),Upravlinnia bankivskoiu investytsiinoiu diialnistiu[Management of bank investment activity], «Triada plius», Lviv, Ukraine, p.226.
  5. Kloba, L. H. Kloba, V. L.andKloba, R. L. (2011), “Improvement of banking innovation activities”, Abstracts of the international scientific conference, Problems of formation and development of innovation infrastructure, Natsionalnyi universytet “Lvivska politekhnika”, Vydavnytstvo Lvivskoi politekhniky, Lviv, Ukraine, pp. 276–278.
  6. Kloba, L. H.(2012),”Financial supermarket – an innovative model of commercial bank”, Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”. Problemy ekonomiky ta upravlinnia, vol. 725, pp. 103-110.
  7. Kloba L.H.(2016), “Evaluation of innovative banking products and services”,Efektyvna ekonomika, [Online], vol . 6, available at: http://www.economy.nayka.com.ua.
  8. Kryvych,Ya. M.”Influence of innovation on the strategic development of the bank”, [Online], available at: http://dspace.uabs.edu.ua/- bitstream/- 123456789/797/3/4.pdf.
  9. Lieonov, S. V.andKryvych, Ya. M. (2009), “Comprehensive approach to managing innovation potential bank”, Zbirnyk naukovykh prats Cherkaskoho derzhavnoho tekhnolohichnoho universytetu (Seriia «Ekonomichni nauky»), vol. 22, part. II, pp. 45–49.
  10. Liutyi,I. O.and Solodka, O. O. (2009), Bankivskyi marketynh [Banking Marketing], Tsentr uchbovoi lit., Kyiv, Ukraine, p.776.
  11. The Verkhovna Rada of Ukraine (1991), The Law of Ukraine “Pro investytsiinu diialnist”, available at:http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1560-12.
  12. The Verkhovna Rada of Ukraine (2002), The Law of Ukraine “Pro innovatsiinu diialnist”, available at:http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=40-15.
  13. Reverchuk, S. K. Kloba, L. H.andPalasevych, M. B. (2007), Upravlinnia i rehuliuvannia bankivskoiu investytsiinoiu diialnistiu [Palasevych management and regulation of banking investment activity], Triada plius, Lviv, Ukraine, p. 352.
  14. Robocha navchalna prohrama dystsypliny „Ekonomika y orhanizatsiia innovatsiinoi diialnosti»,[Online], available at: http://elib.lutsk-ntu.com.ua/book/fb/pesp/2012/12-40/page3.html.
  15. Tkachuk, V. O. (2013),”Innovation policy banks in the banking”,Ekonomichnyi analiz, no.14, vol. 2, pp. 43-51.

Застосування системи збалансованих показників в управлінні інвестиційною безпекою банку

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Науковий вісник: Збірник науково- технічних праць. – Львів, НЛТУУ. – 2008, вип.18.1. – С.190-197

УДК 339.94 Ст. викл. Л.Г. Кльоба1
– Львівський НУ ім. Івана Франка
ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМИ ЗБАЛАНСОВАНИХ ПОКАЗНИКІВ
В УПРАВЛІННІ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ БЕЗПЕКОЮ БАНКУ
Запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення управління інвес-
тиційною безпекою банку. Результати цього дослідження полягають в приверненні
уваги науковців та банкірів до необхідності поглиблення теоретичних засад та роз-
витку науково-методичних положень щодо застосування системи збалансованих по-
казників в управлінні інвестиційною безпекою банку.
Senior teacher L.G. Kleba – L’viv NU named after Ivan Franko
Application of the system of the balanced indexes is in the management
of bank investment safety
In this article practical recommendations are offered in relation to perfection of management
of bank investment safety. The results of this research consist in bringing in of
attention of research workers and bankers to the necessity of deepening of theoretical principles
and development of scientifically methodical positions in relation to application of
the system of the balanced indexes in upravlinni by investment safety of bank.

Інвестиційна політика банків України в умовах ринкової трансформації економіки

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Регіональна економіка. – 2008. - № 1. – С.183-189

Методичні підходи до використання реінжинірингу і бенчмаркінгу в забезпеченні ефективного управління інвестиційною діяльністю банків

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Регіональна економіка. – 2008. - № 3. – С.110-11

Маркетинговий підхід до вдосконалення управління банківською інвестиційною діяльністю

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Науковий вісник: Збірник науково- технічних праць. – Львів, НЛТУУ. – 2008, вип.18.5. – С.140-158

Організаційно-економічні напрями вдосконалення банківської інвестиційної діяльності

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Науковий вісник: Збірник науково- технічних праць. – Львів, НЛТУУ. – 2010, вип. 20.15. – С. 265-271

Ризик-менеджмент банківської інвестиційної діяльності

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Вісник НБУ, №1, 2010, С.44-48

Маркетингові аспекти вдосконалення управління банківською діяльністю

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Логістика. Збірник наукових праць. Випуск 690. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Редкол.: відповідальний редактор Є.В. Крикавський. – Львів, – 2010. – С. 315-320

Сутність банківського інвестування та інструментарій його дослідження

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Вісник ТНЕУ. — Тернопіль, 2011. — № 1. — с. 78-85

Аналіз умов та чинників розвитку банківської інвестиційної діяльності

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - №3. – С.3-6

Регулювання банківської інвестиційної діяльності

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Науковий вісник: Збірник науково- технічних праць. – Львів, НЛТУУ. – 2011, вип. 21.2. – С. 219-225

Оптимізація державного регулювання банківської діяльності

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Науковий вісник: Збірник науково- технічних праць. – Львів, НЛТУУ. – 2011, вип. 21.3. – С.

Особливості розробки, ціноутворення та реклами банківських інвестиційних продуктів в умовах поглиблення конкуренції

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Економіка та держава. - 2011. - № 4. – С.20-23

Вдосконалення управління банківською інвестиційною діяльністю

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Вісник НБУ, №5, 2011, С.51-53

Проблеми сучасного дострокового кредитування в Україні

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г., Звізло І.М., Курило О.Б.
Вісник УБС НБУ, № 2, 2011, С. 198-201

Вплив податкового регулювання на фінансову діяльність банку

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г., Ярошик О.І., Ярошик О.С.
Науковий вісник: Збірник науково- технічних праць. – Львів, НЛТУУ. – 2011, вип. 21.10. – С. 173-178

Конкурентний механізм розвитку банківської діяльності

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Регіональна економіка. – 2011. - № 4. – С.151-159

Система збалансованих показників як інноваційний інструмент удосконалення менеджменту персоналу банку

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Вісник УБС НБУ, № 1, 2012, С. 284-288

Фінансовий супермаркет – інноваційна модель розвитку комерційного банку

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Проблеми економіки та управління. Збірник наукових праць. Випуск 725. Вісник НУ «Львівська політехніка». Редкол.: відповідальний редактор Й.М. Петрович – Львів, – 2012. – С.103- 110

Класифікація ризиків та оцінка ефективності менеджменту персоналу банку

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г., Петрович Й.М., Кльоба В.Л.
Менеджмент та підприємництво: етапи становлення та проблеми розвитку. Збірник наукових праць. Випуск 727. Вісник НУ «Львівська політехніка». Редкол.: відповідальний редактор О.Є.Кузьмін. – Львів, – 2012. – С.111-118

Умови та чинники державного регулювання банківської діяльності

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г., Кльоба В.Л., Кльоба Р.Л.
Економіка та держава. - 2013. - № 9. – С.42-45

Методологічні підходи до визначення сутності банків і банківської діяльності

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г., Кльоба В.Л., Кльоба Р.Л.
Економіка та держава. - 2013. - № 10. – С.55-58

Збалансована система показників як ефективний інструмент управління кадровою безпекою банку

Публікації у фахових виданнях
Кльоба Л.Г.
Вісник НБУ, №4, 2014, С.68-72